❓Запитання. Працівників було усно проінформовано про право на додаткові соціальні відпустки на дітей (стаття 19 Закону України «Про відпустки»), а також про перелік документів що підтверджують право на такі відпустки. Чи несе роботодавець відповідальність за ненарахування компенсації за додаткові соціальні відпустки при звільненні, якщо працівник не надав своєчасно підтвердних документів, але надає такі документи під час звільнення?
✅ Відповідь.
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України). Право на відпустку працівника закріплене у статті 45 Конституції України.
Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво-важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до вимог статті 141 КЗпП, роботодавець зобов’язаний неухильно додержувати законодавства про працю, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту, в тому числі уважно розглядати звернення та подані документи, що стосуються надання додаткових соціальних відпусток матерям і батькам та надавати такі відпустки, як цього вимагає Закон. Працівники, своєю чергою, зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону № 504, додаткова соціальна відпустка надається працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Роботодавець не зобов’язаний самостійно відстежувати сімейний стан кожного співробітника, а з урахуванням норм Закону України « Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI не має права цього робити.   Так само роботодавець не несе обов’язку самостійно нараховувати чи компенсувати такі відпустки, якщо працівник не подав відповідних документів.
Проте, доведення інформації в усній формі не є достатніми та належними заходами з боку роботодавця, що створюють відповідні організаційні умови для реалізації права на відпустку, з огляду на наступне:
Законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, які працівник повинен подати для підтвердження свого статусу, наприклад, розлученою жінкою, що виховує дитину без батька;
Законодавство не передбачає строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки на дітей, а також позбавлення права на такі відпустки у разі несвоєчасності подання документів, що в період дії воєнного стану може бути зумовлене об’єктивними причинами.
Працівник має право на компенсацію за всі невикористані дні додаткових соціальних відпусток на дітей при звільненні, якщо він підтвердить свій статус, незалежно від того, чи подавав він заяву на цю відпустку під час роботи.
Таким чином роботодавець для уникнення конфліктів зацікавлений у створенні умов, за яких кожен працівник є обізнаним щодо своїх прав, а уразі спірних питань, пов’язаних з реалізацією свого права на додаткові соціальні відпустки, передбачені статтею 19 Закону № 504,  має можливість звернутися за отриманням відповідних роз’яснень, або  зі скаргою на дії посадових осіб, якщо вважає, що його права порушені.
З огляду на вищевикладене, роботодавцю рекомендовано:
Вжити відповідних заходів для врегулювання питань надання відпусток (порядку врахування права, надання документів тощо) в локальних актах за участю професійної спілки або уповноважених представників трудового колективу.
Враховувати принципи Рекомендації № 130 Міжнародної організації праці (МОП) «Про розгляд скарг» (1967 рік) як складової кадрової політики. Це сприятиме створенню умов у разі спірних питань може без страху осуду чи тиску звернутися із заявою ( скаргою) для її неупередженого розгляду і прийняття рішення по суті.

👆

Початок
👇

Продовження