Як грають в #УПЛ: центральні півзахисники 🇺🇦
Звичайні прискорення (від 1.5 до 3 м/с²), екстремальні прискорення (понад 3 м/с²) та високоінтенсивна дистанція (HSR + спринти) понад 5.50 м/с, м

Продовжуємо розвінчання культу особи, або ж друга частина лекції про інтенсивність. Інтенсивність - це те, наскільки напружено виконується робота за одиницю часу. В Україні журналісти постійно плутають «обсяг» з «інтенсивністю». Фізика не була моїм улюбленим предметом, але різницю я зрозумів давно:
• обсяг відповідає на питання «скільки роботи?»
• інтенсивність - «наскільки важкою або швидкою була ця робота?»

Тому гравець може виконати великий обсяг роботи, але не обовʼязково робити це з високою інтенсивністю. І навпаки - короткий епізод може бути дуже інтенсивним, навіть якщо його загальний обсяг невеликий.

Що таке м/с²? Це показник прискорення, тобто того, як швидко гравець нарощує свою швидкість. Далі трохи спрощу для читачів.

Звичайні прискорення (від 1.5 до 3 м/с²) - динамічні/робочі ривки. Це ситуації, коли гравець різко набирає швидкість, але не на абсолютний максимум. Наприклад, він бачить вільну зону, робить ривок, щоб відкритися під передачу, або активно переслідує суперника.

Прискорення 1.5 м/с² означає, що за кожну секунду такого ривка швидкість зростає на 1.5 метра за секунду. Це показник того, наскільки часто гравець виконує динамічні ривки в матчі. Таких ривків за матч роблять багато.

Екстремальні прискорення (понад 3 м/с²) - вибухові ривки. Максимальне, вибухове прискорення з місця в кар’єр. Це ситуації на межі можливостей гравця: рятівний ривок у захисті, щоб наздогнати суперника, який виходить сам на сам, або різкий ривок нападника на ударну позицію.

Прискорення 3 м/с² означає, що за кожну секунду такого ривка швидкість зростає на 3 метри за секунду. Це найбільш вибухова робота. Її за матч буває небагато, але саме такі ривки часто визначають долю моментів: встиг/не встиг.

Сподіваюся, спрощене повернення до шкільного курсу було для всіх корисним. Тепер перейдемо до графіка:
• вісь X - звичайні прискорення (від 1.5 до 3 м/с²)
• вісь Y - екстремальні прискорення (понад 3 м/с²)
• розмір маркера відповідає ігровому часу
• колір маркера відповідає високоінтенсивній дистанції на швидкості понад 5.5 м/с у метрах (HSR + дистанція спринтів)

Медіана для вибірки із 82 ОП/ЦП/АП із 650 хвилин ігрового часу:
• 78.30/90 звичайних прискорень
• 4.46/90 екстремальних прискорень

Де в цій системі координат Олег Очеретько? Тут:
• 70.4/90 звичайних прискорень - на 7.9 менше
• 4.64/90 екстремальних прискорень - на 0.18 вище

Чи можна вважати середній рівень інтенсивності прискорень в УПЛ маркером якоїсь захмарної працездатності?
Навіть якщо почистити шуми у вибірці та підняти ценз до 900 хвилин, то нічого радикально не зміниться. В окремих матчах вдається вийти за власні межі? Клас. Але інтенсивність - швидше стала та постійно відтворювана характеристика, ніж пік раз на 3-4 тижні.

💜 Євген Пастух - от він дійсно високоінтенсивний гравець:
• 101.6 звичайних прискорень
• 7.28 екстремальних

Тому звертаюся до головних редакторів провідних українських ЗМІ із проханням закупити на редакцію шкільні підручники з фізики, щоб ваші працівники не плутали «обсяг» та «інтенсивність» і не вводили цим в оману ваших читачів/глядачів. Бо якщо лише на цьому графіку копнути, то можна побачити доволі цікаве порівняння з Іваном Калюжним:
• опорник Харкова здійснює 84.8 звичайних прискорення на фоні 70.4 в Очеретька (+14.4)
• опорник Харкова здійснює 4.63 екстремальні прискорення на фоні 4.64 в Очеретька (-0.01)
То давайте тепер будемо називати Івана високоінтенсивним. Так ми потім дійдемо і до Руслана Бабенка з Полісся, який у свої 34 може бути прикладом для молоді: 89.9 та 5.11 - що суттєво вище за медіану та показники Очеретька.

Олег - дійсно хороший футболіст для наших широт. Динамо вже багато років такого виховати не може. Мабуть, і людина він хороша, бо поганого ніхто не розповідав. Тут нічого особистого, лише прагну зафіксувати історичну справедливість через якийсь нездоровий суспільний спротив.

#УПЛмікроскоп