Отож, Костюк чітко проартикулював після матчу один із своїх базових принципів:«Створення чисельної переваги на флангах, щоб доставити мʼяч у штрафний майданчик». Як цей принцип бачить гравець (Дубінчак):«Вони грають у пʼять захисників, таким чином закривають фланги, і ти не можеш працювати з мʼячем, оскільки немає вільних зон». Цікаво, чи змінюється щось у налаштуваннях Костюка залежно від схеми суперника (4-2-3-1 чи 5-3-2)?Здається очевидним, що проти вінгбека, лівого/правого ЦЗ та інсайда, коли вони сидять у низькому блоці, створювати чисельну перевагу на фланзі інсайдом, вінгером та фулбеком у більшості ситуацій не вийде.Якщо залучати нападника для розіграшів на фланзі або додатково іншого інсайда, то хто потім гратиме в зонах завершення? Сенс же - вивести когось на фланзі під крос й закрити ближню, середину, дальню та другий темп на випадок виносу.І тут постає головне питання в доцільності цієї флангової доктрини: чи дійсно в Динамо на кросах проти Горіна та Муравського зростають шанси на перемогу? Чи може варто змінювати підхід під конкретного суперника, а не грати в «бистриє флангі» з усіма підряд? Прямолінійність виявилася не конструктивною.І тут зʼявляється питання номер два: а чи нинішнє Динамо узагалі вміє інакше? Чи даватиме воно результат без «бистрих флангав», кросів та всього цього, коли ситуація вимагатиме іншого підходу? 🤔#ДКемоції #ЛНЗДинамо #УПЛ