Сміливо | Сьогодні ми відвідали з сином (2,5 р.) одну із наших бабць і на прощан...

Сьогодні ми відвідали з сином (2,5 р.) одну із наших бабць і на прощання я кажу: "Матвійчик, давай бабі обнімашку і будем йти".Матвійчик: "Ні"Баба: "Ну обіймиии!"Я кажу: "Він не хоче"Баба: "А я хочу!"Вона схопила Матвійчика, стиснула його, відірвавши від землі. Він почав нити.Я кажу: "Відпустіть, ви ж бачите, що він не хоче"Матвійчик починає сильно плакати, в нього котяться сльози, коли беру його на ручки.Я швидко кажу "па-па" і ми виходимо.Відчуваю себе паршиво. Думаю: треба було гаркнути на бабу вчасно. Але думаю: можна використати цей момент на благо.Проговорюю з Матвійчиком, він каже, що йому стало страшно, боляче, бо його міцно стиснули, а він не хотів.Вибачаюсь, перед ним, що не змогла захистити. Пообіцяла, що більше не дам нікому його так тіскати, якщо буду поруч.Кажу: "Баба нечемна, но-но-но!" – він потім це повторював. Я хочу, щоб він запамʼятав – то баба нечемна, що насильно його стиснула, а не він, бо не хотів обніматись.І думаю: треба його навчити захищати свої кордони. По дорозі до машини пояснюю йому, що має повне право не обніматись з кимось. Що треба казати "СТОП", "не можна", "не хочу". Також проговорила це про поцілунки.І якщо людина не слухає – можна її відіпхнути, і якщо не помагає – закричати голосно. Потім ми в машині програли цю сценку, і я кажу "якщо я не слухаю, і далі до тебе лізу що треба зробити?"Матвійчик виставляє вперед руки і кричить: "НІІІІІ!"Я кажу: "Молодець!".Я хочу повторювати це, поки він не буде це міцно памʼятати. Щоб він знав, що він має право почуватись в безпеці, що його емоції, почуття та кордони важливі, що він не має терпіти насильство, аби когось задовільнити.Хай краще буде менш зручним, зате більш щасливим і психічно здоровим зараз і в дорослому житті!