Telegram statistics channel - @smertvorogy

14 червня 1891 року у селі Зашкові біля Львова народився Євген Коновалець, творець і командир найбоєздатнішої військової частини Армії УНР - корпусу Січових стрільців, засновник Української військової організації, голова Організації українських націоналістів, один із славетних борців за незалежність України в ХХ ст.3 початком Першої світової війни мобілізований офіцером до австро-угорської армії. Під час боїв за Маківку влітку 1915-го потрапив до російськогополону.Повернувся за два роки. Став одним із організаторів формації Січових стрільців, основу яких склали галичани та буковинці. В 1918-1919 роках командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час боїв з більшовиками та денікінцями.Наприкінці 1918-го відмовився стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше - її диктатором.Після поразки Української революції 1917-1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив усе своє життя. Хоча чудово розумів: попереду праці щонайменше на покоління. Для боротьби з окупантами з колишніх офіцерів УНР та Галицької армії сформував підпільну Українську військову організацію.1929-го став першим головою ОУН, яка мала на меті відродження державної незалежності України.Йому вдалося обʼєднати представників різних організацій і різних поколінь. В ОУН влилися як колишні ветерани армії, так і молодь.Налагодив зв'язки з урядовими колами та спецслужбами Литви, Німеччини, Іспанії, Франції, Англії та Японії.«Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців» — Євген Коновалець.Загинув 23 травня 1938-го у Роттердамі (Нідерланди) від руки радянського агента Павла Судоплатова.Памʼятаємо!HISTORY MALVA х ВОВКИ ДА ВІНЧІ

Евакуація тіла загиблого воїна за допомогою НРК (наземні роботизовані комплекси). Під час операції НРК зазнала влучання ворожого FPV-дрону, кількох скидів, а також наїхала на протипіхотну міну. Попри це, екіпаж виконав завдання — тіло було евакуйовано.Нам вкрай важливо повертати тіла полеглих побратимів. Це наш обов’язок — перед родинами, які чекають поховати своїх синів, чоловіків, батьків. Але навіть ці евакуації стають дедалі складнішими.Ще не так давно в н.п. Красногоріка ми здійснювали постійні успішні евакуації поранених бійців за допомогою НРК. Сьогодні ситуація на фронті погіршилася настільки, що навіть така евакуація вже є неможливою. Ворог активно застосовує FPV-дрони, постійно мінує дороги, контролює маршрути з повітря. Станом на сьогодні пересування навіть броньованою технікою супроводжується серйозним ризиком для життя екіпажу. Використання легких транспортних засобів, зокрема пікапів, практично неможливе через їхню надмірну вразливість і високу ймовірність ураження. Вони стають легкою мішенню для ворожих засобів спостереження та вогневого ураження.Це не поодинокі випадки, а системна загроза, що напряму впливає на медичне забезпечення, постачання, ротацію бійців і збереження життя особового складу.

23 травня — День Героїв. День, коли ми згадуємо всіх, хто боровся і бореться за Українську Самостійну Соборну Державу — живих і полеглих. Це обличчя, голоси, кроки, що відлунюють у спогадах.День Героїв заснувала Організація українських націоналістів.Його приурочено до роковин убивства Євгена Коновальця, смерті ідеолога українського самостійництва Миколи Міхновського та вбивства Симона Петлюри. Але цей день — не про скорботу і не про тріумф совєтських спецслужб. Це дата, що гуртує націю довкола тяглості боротьби й героїки українського воїнства.З 2014 року «Вовки Да Вінчі» йдуть шляхом боротьби. Ми знаємо ціну кожної висоти, кожного наказу. Ми знаємо, що Герої — це не десь у книжках. Це ті, з ким ми стояли в окопі, з ким ділили воду, землю, присягу.Ми пам’ятаємо друга Да Вінчі — легендарного командира, який став символом незламності. І всіх полеглих побратимів. Їхні імена — з нами.Хтось іде поруч. Хтось — у строю навіки.День Героїв — про всіх, хто став щитом для України. Про тих, хто тримає цей щит зараз. І про тих, хто більше не скаже слова, але навіки залишиться в наших серцях.Слава Нації!

У сучасних умовах війни тренування бійців є критично важливим елементом підготовки до виконання бойових завдань. Воно не просто допомагає фізично загартувати воїна, а й формує бойову витримку, злагодженість у підрозділі та впевненість у власних діях.Для новачків тренування — це перший крок до становлення як бійця. Саме тут вони вивчають основи тактики, стрільби, медичної допомоги, топографії, взаємодії тощо. Це етап, коли формуються рефлекси, які у критичний момент можуть врятувати життя.Для бійців які вже мають бойовий досвід, тренування не менш важливе. В умовах війни навички потрібно не лише здобути, а й постійно підтримувати та вдосконалювати. Досвідчений боєць має бути готовим до змін у тактиці противника, до нових умов бою, до нових видів озброєння чи техніки. Постійне тренування дозволяє зберігати форму, не втрачати пильність та діяти чітко навіть у найскладніших обставинах.Підготовка також важлива для морального стану. Вона формує відчуття готовності, зменшує стрес і тривожність перед виходом на бойові завдання. Тренуючись разом, бійці вчаться довіряти одне одному — це основа бойового братерства.Незалежно від досвіду, тренування — це запорука ефективних та відточених навичок.

8 квітня — третя річниця створення батальйону «Вовки Да Вінчі» ЗСУ 🐺🐺🐺Цього дня у 2022 році об’єдналися бойове ядро 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС та добровольче формування «Гонор». Саме це об’єднання стало надійним фундаментом майбутнього батальйону під командуванням Героя України Дмитра Коцюбайла.Це не було просто об’єднання кількох бойових одиниць. Це було злиття досвіду, братерства, ідей та сили волі, які разом дали початок цілісному, боєздатному підрозділу.Ми не просили дозволу — ми брали ініціативу. Ми не шукали легкого шляху — ми обирали передову. І три роки тому ми стали на цей шлях офіційно — в складі ЗСУ, не втративши жодної краплі нашої суті.«Вовки Да Вінчі» — це не просто бойова одиниця. Це традиція наступу. Це дух спротиву, самопожертви і сталевої рішучості.Це братство, гартоване кровʼю. Це ідея, яка бʼє ворога не лише зброєю, а й впевненістю, що ми не зламаємось ніколи.Ми змінювались, росли, але не зрадили головного — нашої ідеї, нашої пам’яті, нашої присяги боротися до кінця за Українську Самостійну Соборну Державу.Наш командир, Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло, був і залишається серцем підрозділу. Він — символ нескореного воїна, лідера, побратима. Його справа — це наша справа. Його боротьба — наша боротьба. І ми не зупинимось.Ми — його підрозділ. Ми — його спадщина.Ми несемо далі ту саму ідею, з якої все почалось у 2014-му. Ми знаємо, заради чого стоїмо. Заради кого воюємо. І ми йдемо до Перемоги.Слава Нації!

Кожен, хто віддав своє життя за Україну — не просто воїн. Це чиясь дитина, брат чи сестра, чоловік, дружина, батько чи мати. Це людина, яку любили, чекали, за яку молилися. І сьогодні, коли ми говоримо про пам’ять, ми говоримо не лише про історію — ми говоримо про живий біль і велику любов.Меморіалізація — це спосіб не дати часу стерти обличчя, голос, усмішку тих, кого забрала війна. Це наш спосіб сказати: «Ми пам’ятаємо. І завжди будемо пам’ятати». Бо немає більшої жертви, ніж життя, віддане за інших. І немає більшого болю, ніж втратити рідну людину у боротьбі за правду.Для нас важливо, щоби кожне ім’я звучало, щоби кожна історія жила. Щоби діти знали, що їхні батьки — герої. Щоби батьки знали: їхніх дітей не забули. Щоби всі ми пам’ятали — свобода ніколи не буває безплатною.Цієї неділі ми відкрили Алею памʼяті на честь наших полеглих Вовків. Під час події їхні родини мали змогу підписати прапори батальйону іменами, які увіковічнені в історії — ці прапори майорітимуть на Майдані Незалежності як символ незламності та вдячності.Присутні!

Батальйон «Вовки Да Вінчі» долучається до програми «Контракт 18-24».Програма дозволяє всім охочим віком від 18 до 24 років підписати контракт, який забезпечує гідні соціальні гарантії, високий рівень заробітної плати й престижний досвід у війську.Запрошуємо долучитись до одного з найефективніших підрозділів сучасної армії і продовжувати боротьбу разом з нами!Які переваги програми «Контракт 18-24»:- Контракт на 1 000 000 грн (200 000 грн після підписання контракту та проходження БЗВП, 800 000 грн двома частинами під час несення служби). Окрім того, відповідна зарплата та додаткова винагорода за виконання бойових завдань.- Вибір бойової спеціальності у нашому батальйоні, медичне забезпечення, іпотека 0.0% річних після закінчення контракту за програмою «єОселя», а також компенсація житла протягом служби- Навчання у закладах освіти на твій вибір, у межах квот, за кошти держави після закінчення контракту- Право на виїзд за кордон після 1 року службиНайбільша цінність для батальйону «Вовки да Вінчі» - наші люди. Долучайся і відчуй дух справжнього бойового братерства у нашій зграї!Заповнюй анкету за посиланням у шапці профілю. Ми чекаємо на тебе!

Сьогодні, в День українського добровольця, ми вшановуємо тих, хто за покликом серця став на захист України. Історія цього дня бере свій початок у 2017 році, коли 14 березня офіційно встановили День українського добровольця. Саме цього дня у 2014 році перші бійці-добровольці вирушили на тренування на полігон у Нових Петрівцях, а згодом стали на захист України на сході.11 років тому українські добровольці стали рушійною силою протистояння російській агресії. Вони першими дали бій окупантам, демонструючи незламну силу духу та готовність до самопожертви. Наш підрозділ розпочав свою історію 2014 році, як добровольче формуванням, згодом більш відоме як 1 окрема штурмова рота ДУК ПС. Наразі у складі нашого підрозділу добровольці які вели свого часу свою боротьбу в добровольчих формуваннях 1ОШР ДУК ПС, Госпітальєри, Азов, Донбас.Тепер ми боремося у складі Збройних Сил України. «Вовки Да Вінчі» — це воїни, які свідомо взяли до рук зброю та стали на захист України. Для кожного з нас захищати рідну землю — це не просто обов’язок, а честь. Як заповідав наш командир Да Вінчі — перший доброволець, удостоєний звання Героя України, — ми зобов’язані продовжувати боротьбу до повної перемоги. Якщо ви погортаєте наші соцмережі до 24 лютого 2022 року, зможете побачити, як жили, воювали та відстоювали Україну добровольці. Слава Нації!

“Російська армія не зупиниться ніде. Тобто якщо ми її самі не зупинимо, то вони підуть і до Одеси, і до Києва, і до Львова. Росії не потрібна держава Україна. Росії потрібна ця територія і Росії потрібно знищити нашу державність”Сергій Філімонов, командир 108 - го окремого механізованого батальйону “Вовки Да Вінчі” в інтерв’ю для ТСН розповів про ситуацію на фронті, інженерні загородження, розподіл боєприпасів, озброєння, людей. Повну версію дивіться за посиланням https://youtu.be/Ya6uowjrYCE“Коли я казав про те, що наші підрозділи виходили з оточення, коли це стосувалось Українська і Цукуриного, то насправді у ворога виходило зробити оточення не через те, що в нас сусідні підрозділи слабкі. А через те, що якраз були неправильно побудовані інженерні загородження, танкові рови, неправильна система бліндажів, неправильно побудовані ВОПи, які неможливо зайняти тією кількістю людей, яка була”, — Сергій Філімонов.За його словами, з другою лінією оборони, яка справді побудована, також є великі проблеми.“Вона побудована злочинно некваліфіковано. Це велика проблема, і зараз я не бачу, щоб ця проблема вирішувалась. Ну не може бути траншея посеред поля, бо ти в ту траншею не зайдеш. У тебе не буде логістики в цій траншеї, ти не зможеш евакуювати звідти людей, ти не зможеш підвезти БК туди, ти не зможеш зробити заміну. Це ти відправляєш людину в один кінець”.Комбат переконаний, що у росіян є шанси захопити Покровськ. Але наразі він не бачить потреби ворогу атакувати Покровськ в лоб.“Я думаю, що ворог його буде обходити. Я думаю, що він буде намагатися вийти в сторону траси між Покровським і Павлоградом. Це може бути і по Донецькій області, і це може бути і по Дніпропетровській області. Але загально шанси у ворога захопити Покровськ є, шанси великі. Нам для того, щоб стабілізувати ситуацію зараз на Покровському напрямку, і не тільки на Покровському напрямку, насправді на Куп'янському напрямку не все дуже добре, на Запорізькому напрямку є проблеми. Тобто для того, щоб це стабілізувати, треба переглянути дуже багато моментів на рівні командування, вищого командування", — говорить Сергій.

Сьогодні День пам’яті жертв Голодоморів — час згадати про мільйони українців, яких свідомо прирекли на смерть через штучний голод, організований радянським режимом у 1932–1933 роках. Це був геноцид, що мав на меті знищити українську націю, відібрати її право на свободу та самобутність.Методи, якими знищували українців тоді, перегукуються із жахами, які росія чинить сьогодні. Цілеспрямоване вбивство цивільних, депортація, терор і руйнування — це продовження геноциду, що триває у XXI столітті.Під час Голодомору 1932–1933 років, попри масові репресії та жорстокий терор, українські селяни чинили опір радянському режиму. Вони саботували хлібозаготівлі, приховували зерно, виходили на протести, а подекуди піднімали повстання, знаючи, що це може коштувати їм життя. Сьогодні, як і тоді, українці продовжують боротися за своє існування, але тепер ми маємо боєздатну армію, яка щодня протистоїть ворогу на полі бою, захищаючи нашу свободу, землю й майбутнє. Непохитний дух боротьби, що жив у наших предків, залишається невід’ємною частиною нашої сили й сьогодні.Запали свічку памʼяті о 16:00