Сьогодні відвідав службу у Свято-Михайлівському Соборі, що нарешті у кривавому протистоянні нещодавно перейшов в лоно української церкви. Офіційно записався в прихожани. Але ситуацію з організацією церковної служби в ПЦУ, як член громади, бачу абсолютно невтішною - депресивна атмосфера, сповнена філософії страждання у поєднанні з негативною енергетикою, що роками годувала стіни собору, в жодній мірі не спонукає і не спонукатиме молодь до членства.Україні потрібна національна церква, але не українська копія рпц, а місце, де спілкування з Богом приноситиме радість, а не вибір між бажанням застрелитись і повістись. Місця для сидіння, красива музика, проповіді, сповнені сучасних сенсів і відповідей на питання замість абсолютно не сприйнятих на слух співів - перші кроки, що мають бути здійснені.Безумовно , ви скажете що головне не форма, а зміст і це так, адже саме зміст народжує філософську думку суспільства і модель його поведінки. Але саме форма виступає елементом маркетингу, без якого українця просто не шукатимуть духовність і не йтимуть до Бога.