Telegram statistics channel - @skarbnyczka_istorij

Сьогодні своє 72-річчя святкував Вейн Г. Гаммонд — учений та дослідник Толкіна 💼Вейн Гордон Гаммонд народився у 1953 році в Клівленді, штат Огайо, і виріс у передмісті Брукліна. У 1975 році він отримав ступінь бакалавра мистецтв (спеціалізація — англійська мова) з відзнакою в коледжі Болдуїна-Уоллеса, а в 1976 році отримав ступінь магістра мистецтв у галузі бібліотекознавство (Library Science) в Мічиганському університеті. В грудні 1994 року він одружився з Крістіною Скалл. Призер дослідницького гранту Клайда С. Кілбі від Центру Маріон Е. Вейд (Вітонський коледж), п’ятиразовий лауреат стипендії від Mythopoeic Society та триразовий призер Tolkien Society Award.У 1993 році Вейн у співавторстві з Дугласом Андерсоном опублікував книгу "J.R.R. Tolkien: A Descriptive Bibliography". А у співавторстві та/чи співредактурі зі своєю дружиною він опрацював численні твори Дж. Р. Р. Толкіна (і роботи про нього), написав велику кількість статей, а також розробив багацько книг, виставкових каталогів, постерів та інших друкованих матеріалів. Серед відомого книжкового доробку:✨" J.R.R. Tolkien: Artist and Illustrator" (1995)✨"Роверандом" (1998) ✨"Фермер Джайлз із Гема" (1999)✨ "The Lord of the Rings: A Reader's Companion" (2005)✨"The J.R.R. Tolkien Companion and Guide" (2006)✨"The Art of The Hobbit" (2011)✨"Пригоди Тома Бомбадила" (2014)✨"The Art of The Lord of the Rings by J.R.R. Tolkien" (2015)✨"The Collected Poems of J.R.R. Tolkien" (2024)До слова, Вейн Г. Гаммонд та Крістіна Скалл були спікерами другого дня на конференції до 100-річчя Крістофера Толкіна у листопаді 2024 (на другому зображенні; гля, яка колекція на фоні 😍).#дата

Вичитав і місцями переробив, а місцями розширив «Душницю». Оновлена «Душниця» запланована до видання українською у «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ». Як завжди, з чарівними ілюстраціями Олександра Продана, яких у цій редакції буде ще більше! Нинішня версія має певні відсилки й до «Пана малодоброго». Сподіваюся, до того всесвіту ми ще помандруємо неодноразово – у різні часи й країни. У грудні мені на думку спала ідея принаймні ще одніє книжки в ньому – абсолютно несподіваної за часом і місцем. Не знаю, коли начитаю під неї матеріал, але, але… Написав три нові повісті. «Нижник черви» – наукова фантастика, поки що вийшла польською та французькою; українською, гадаю, не раніше 26-го, хоча всяке може бути. Позациклова, сюжетно завершена. «Ніч чорних гусей» – непряме продовження «Пана малодоброго», присвячене двом епізодичним персонажам. Вийшло польською. Колись допишу ще кілька оповідань – і буде збірочка у світі «Душниці». Ця повість – місток до наступної книжки про Адама, його батька, пані Сольку та кота Бафомета з круками. «Музиканти. Четвертий дарунок» – перша самостійна історія у всесвіті, над яким почав працювати у 2022-му. Вийшла польською в журналі «Нова фантастика». Запланована до видання українською у 2025-му, у «Видавництві Старого Лева». Ілюстрації зробив чудовий Дмитро Кривонос, і їх буде чимало! Дмитро зараз завершує останні заставки до розділів, і щойно це станеться – писатиму про книжку більше. На 2025 рік маю дуже простий план. У цьому році я нарешті на повну силу повернувся до «Драконових Сиріт» – і значно просунувся в роботі над романом. Завершити його – це мій план-мінімум. Власне, от дописав цей пост та повертаюся у сусіднє вікно, де в Марти дуже непроста бесіда, яка завершиться геть не так, як Марта планує… Та всі ці плани і всі ці книжки нічого не значили б, якби не ті, хто щодня боронить країну, на фронті й в тилу. Гадаю, у кожного з нас є хтось у війську чи серед волонтерів. У ці свята, якщо маєте змогу, підтримайте їх – наприклад, долучившись до акції «Книга на фронт» чи одного з численних зборів. Затишних і безпечних свят!

Для тих, хто читає англійською, — цікава стаття про Джорджа Мартіна: https://www.hollywoodreporter.com/movies/movie-features/george-r-r-martin-howard-waldrop-ugly-chickens-game-of-thrones-1236078329/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1M0VdydyWLIThDTM-_o87Juo1NflT_vwb-7p2BjaO35qV7HhSTm4Z33no_aem_9xty2eyXNSNex8nsIocF8g Вона розповідає про його давню дружбу із іншим фантастом — Говардом Волдропом. Волдроп був менш відомий, бо писав переважно оповідання, однак у фендомі його цінували, твори його отримували жанрові премії. Мартін вирішив, що Говард гідний більшої уваги. Зрештою, як пише він, це була людина, яку він знав найдовше у своєму житті. Наприкінці життя Волдроп не мав великих статків, і друзі переживали за його здоров'я — та підтримували, наскільки могли. Мартін порушив одне з основних правил Голівуду й вклав власні гроші в екранізацію творів друга. З трьох фільмів один завершено, і Волдроп встиг подивитись чорнову версію буквально за кілька днів перед своєю смертю. 💔 Ще два фільми — в процесі. Оскільки всі вони короткометражні (десь по пів години), на широкі екрани вони навряд потраплять, але їх показуватимуть на фестивалях. Наприкінці великої статті про дружбу, що тривала кілька десятиліть, і про меценатство Мартіна є й пара абзаців про те, що він досі не завершив "Вітри зими". Вгадайте, що саме з цієї статті охоче цитують і переказують у пабліках, присвячених фантастиці. 🤷🏻‍♂️

🤍 Писати біографії на книжковий сайт буває дуже цікавою роботою, адже змушує зазирнути до життів тих письменників, на яких зазвичай не звертаю уваги. 🤌 Так, шукаючи інформацію про Желязни, автора «Хронік Амбера», я зауважила цікавий факт. Навіть після того, як Роберт отримав дві премії Nebula, якими нагороджують за заслуги у фантастичній літературі, він не покидав своєї роботи в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі. 👀 Ще у шість років Роджер зрозумів, що хоче писати. Малий читав оповідання й подумав: він міг би повестись з героями інакше й краще. З персонажами міфології, якою хлопчик захоплювався, теж провадив такі розумові експерименти. 👆Перший раз Желязни отримав гроші за історію, коли йому було п’ятнадцять чи шістнадцять років. Це був текст для письменницького конкурсу. 🫡 Ще підлітком письменник почав підходити до питання своєї творчості серйозно. Дізнавшись якомога більше про сторітелінґ (як би ми це назвали зараз), він зрозумів, що має мало досвіду для створення глибокої історії. Роджер постановив почекати до часів дорослішання. Усі свої шкільні роки він читав наукову фантастику й пообіцяв у коледжі покинути цей жанр. Вирішив, натомість, більше читати й вчити віршів. 🔥 У 25 він вперше продав оповідання для публікації. Селе Ґолдсміт купила текст. Того року, протягом кількох місяців ця жінка надрукувала перший твір Пірса Ентоні, Томаса Діша й Урсули Ле Ґуїн. Згодом автори погоджувались у тому, яка уважна пані натрапила на них. 🤓 Заборону самому собі на читання улюблених книжок було знято: Роджер прочитав десять науково-фантастичних романів і взявся методично надсилати свої історії за власноруч складеним списком журналів — від високооплачуваного до найдешевшого. 😎 Письменник пообіцяв не робити нічого надто амбітного, адже було для автора лише навчанням. Минуло кілька років і Желязни презентував публіці свій перший роман This Immortal. Роджеру не сподобалась би така класифікація, адже у наступні роки він змішував романи й оповідання, фентезі й фантастику. Не хотів підпадати під якусь класифікацію. 🤍 Весь цей час письменник працював на повну зайнятість. Чоловік пообіцяв собі, що залишатиметься на посаді, доки його заробіток від написання не зрівняється з грошима від роботи держслужбовцем. Коли це сталося, Желязни злякався й залишився в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі ще на рік. Це був 1969 рік. Желязни мав дві премії Nebula і дві — Г’юґо. Але не мав одразу достатньо рішучості, щоб покинути державну роботу. ❤️‍🔥 Коли створюєте щось поза роботою і відчуваєте — це ваше покликання; то продовжуйте. На все свій час. 

15 жовтня (тобто – завтра) розпочинаємо приймати заявки від бібліотек на отримання книжок у рамках проекту «Книжкова навала». 📜 Для подання заявки необхідно заповнити гугл-форму за посиланням. Вона дуже проста: коротка інформація про бібліотеку та контакти. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfZLaZklOLYw43zynCEYfJ4nT7K0rNwfBZeBpNhipCpOwue3w/viewform Ще раз підкреслюємо – не сьогодні, з завтрашнього дня 😊 Не поспішайте. Тих, хто вже намагався надіслати заявки на пошту чи в інший спосіб, просимо також заповнити гугл-форму. 📆 Збір заявок триватиме до 31 жовтня включно. З 1 листопада почнеться їх обробка, ми плануємо її завершити до середини листопада і орієнтовно 15 листопада оприлюднити результаті та зв’язатися з тими бібліотеками, які отримають книжки. ⚡ Нагадуємо важливі умови. Отримувачі книжок повинні будуть: • Підписати і повернути нам акти прийняття книг; • Надати фото з книгами на тлі таблички з назвою бібліотеки. Це потрібно і для звітності, і для організації наступних хвиль акції. Ми закінчуємо формувати комплект, сьогодні буде невелике оновлення, проміжний контроль у четвер, 17 жовтня. Усім гарного дня!

💫Любі шанувальники Ґая Ґевріела Кея, ваш зоряний час настав — відкриваємо передпродаж на книгу «Таке яскраве минуле»!Головний герой роману та оповідач Ґвіданіо Черра, уже немолодий серессієць, сидячи в кімнаті при світлі ламп, пригадує свою молодість і людей, з якими звела його доля, яскраве і незабутнє кохання, державну службу, мрії, провини і втрати.Ґвіданіо – син кравця, якому пощастило навчатися у відомій школі в Авензі, куди, крім аристократів, приймали розумних і перспективних учнів нижчого походження, згодом вступив на службу при дворі графа Майлазії, де швидко зрозумів, чому його називають Тварюкою. Життя хлопця перевернулося з ніг на голову, коли однієї осінньої ночі в покоях графа він зустрів Адрію Ріполі, дочку герцога Мачери, сміливу, горду і волелюбну, яка прийшла вбити Тварюку заради справедливості та врятувати майбутні невинні життя.Іноді необдумане рішення чи поспішний вибір, зроблений у відповідальний момент, може змінити долю людини, вплинути на історію країни, залишити слід в історії людства. Сарантій, Місто Міст, захопили ашарити, це приголомшило і зруйнувало світопорядок, але історія продовжується, її не спинити.🖊Переклала з англійської Олександра Літвіняк. 🖌Обкладинка Марії Білінської. 📖 Кількість сторінок: 400. 🔖 Наразі на книгу діє акційна ціна: 520 442 грн.

Сьогодні буде не відгук на зарубіжку, а непостійна рубрика: вау, яке класне у нас є! Нещодавно брала участь в спільночитаннях на сусідньому телеграм-каналі, і книгою липня був свіженький (відносно) роман від Володимира Аренєва “Пан Малодобрий”. З творчістю автора я раніше була незнайома, каюсь, бо мені, на жаль, логістично простіше роздобути книги англійською, ніж українською. Але, на щастя, дана книга вийшла також польською, тож я мала шанс ще й оцінити якість перекладу. З цієї ж причини не буду наводити цитат, бо переклад з української на польську і назад на українську це вже якось занадто навіть для мене. :DОтож Пан Малодобрий це історичне фентезі з дрібкою альтернативної історії, дія якого відбувається на початку 17-того століття в Тарновських Ґурах. Історія розповідає нам про немолодого ката, який разом з сином Адамом — головним персонажем — вплутується в таємничу кримінальну історію з домішками сімейних драм, життєвих перипетій, конфліктів між різними соціальними групами і краплинкою магії. Я не мала якихось конкретних очікувань від книги, бо анотація мене не зацікавила. Вона чомусь була зосереджена не на самій історії, а на катівському ремеслі, що само по собі для мене не є щось супер хвилююче, враховуючи мої вподобання. Але дуже часто в своєму читацькому житті переконуюсь, що це чи не найкращий спосіб читати книги — нічого про них не знаючи і не маючи жодних сподівань. Так і тут Пан Малодобрий зміг мене здивувати своєю звивистою заплутаною історією. Буквально до самого фіналу я сушила голову, будуючи різні версії того, що ж відбулось, автору вдалось цікаво закрутити перипетії сюжету і розповісти історію в ідеальному темпі, коли флешбеки не відривають від основної акції і не дратують, і основна інтрига зберігається до емоційного фіналу. В цілому книга побудована дуже продумано, гарно збалансовані і стратегічно розташовані експозиція, екшен і погоні, діалоги і флешбеки, коли від одного гармонійно переходимо до наступного. В ній в гарних пропорціях є трохи страшного, трохи смішного, трохи життєвого і драматичного. Теж дуже потішила редакція. Буквально все працювало на загальну ідею і було по суті, мінімум води чи філерів. Єдине негативне, що можу сказати відносно Малодоброго це те, що мені хотілось би більше магії, більше дивного. Але це я швидше, як виключення, розумію, що для інших читачів в середньому її там буде як раз досить і абсолютно не замало. Пан Малодобрий має цікавих живих персонажів з своїми власними добре прописаними мотиваціями, яким співчуваєш. Більшості учасників зі спільночитання, включно зі мною, в душу особливо запали персонажі-тварини і пані Солька. Але, на щастя, в книзі є заділ на продовження, і, судячи з усього, харизматична відьма там теж з’явиться. А ще в ній є чудові ілюстрації (шкода, що моя версія має їх менше) та цікавий словник термінів і світобудови. По всіх фронтах — солідна робота автора і взагалі всіх, хто працював над книгою. Словом Пан Малодобрий мені нагадав, що за морем англомовної фантастики не варто забувати за українську, бо у нас теж вміють зробити на рівні. Також звісно цікавим і новим був для мене формат обговорення разом з автором, коли можеш бачити в очах пана Володимира радість від розгаданих відсилок і тихий шок від читацьких інтерпретацій тексту. Так і хотілось наплести щось про колір фіранок в випадковій сцені, але я стрималась. :DТож видайте українською читаємо українське!

Пам'ятаєте ж концепцію, що легітимізація жанрової прози відбувається через відкриття жанрових імпринтів (відокремлених підрозділів видавничих гігантів)?Вона поки мене не підводила, бо гіганти рідко приймають поспішні рішення. Тобто вони відкривають імпринти саме тоді, коли ніша окреслена максимально добре.Раніше за гігантів в перспективні ніші заходять малі видавці (власне, часто вони і є тими, хто готовий ризикувати і не чекає, доки всі туди кинуться).Щось схоже вже можна фіксувати в жанрі горор. Спершу літагенти заговорили про бум на горор рукописи, потім редактори та експерти звернули увагу на ріст популярності жанру, далі вже аналітики почали робити окремі інфографіки та аналіз цієї ніші. Наприклад, у 2023 продажі художніх книг у категорії «Горрор та Історії про привидів» у Великобританію зросли на 54% і досягли нечуваних £7,7 млн (376 млн грн). Більше я про це писала ось тут (включно з даними за 2024).А от тепер, дивлюся, додалися систематичні новини про відкриття нових видавництв, які спеціалізуються на горорі. Два дні тому, 8 серпня 2024, анонсували створення чергового — Black Crow Books. Воно розпочне роботу у 2025, але вже приймає рукописи.При цьому рукописи приймаються лише через літагентів (що корелює з заявами літагентів у 2023 про сплеск горор рукописів).

Обидва видання цієї антології – польське й українське – були від самого початку задумані як благодійні. І завдяки вам, читачам, невдовзі надійде перше надходження для «Дарницької витинанки» («Дарницької асоціації територіальних громад у місті Києві, ГО «Солідарна справа громад» ) – а отже, наступна партія маскувальних сіток буде створена і поїде туди, де зможе врятувати життя бійців. Завтра на презентації «Змієвих валів» ми поговоримо про цю та інші ініціативи, пов’язані із війною – і розкажуть про них автори антології, що нині служать. Але звсно ж, поговоримо й про фантастику: про те, як вигадувалися сюжети, про переклади (а деякі з текстів антології вже виходили англійською, угорською, французькою), про ілюстрування. Буде на зустрічі й Олександр Продан, який спеціально для антології створив більше двох десятків повносторінкових ілюстрацій. Якщо ви плануєте бути, будь ласка, заповніть форму, щоб організатори подбали про відповідну кількість вільних місць.Приходьте, будемо раді всіх бачити!