​​Спогади про День НезалежностіТи закриваєш очі, і слухаєш воду. Лежиш на cап-дошці, і дивишся у світанкове небо. Мружиш очі, бо від недосипу в них повно піску. Ще й крайня ніч пройшла під звуки 5 влучань шахедів. В тобі розтікається гаряча кава з термосу. Ти лежиш, і згадуєш, чому це любиш. Бувати без людей, на природі, з собою. Поруч хлопчина грає на Хангу. Мелодія розтікається над водою, перемішуючись з туманом. Лунає повітряна тривога. Ти радієш приємній втомі в ногах і руках. Опускаєш ступні в воду і радієш, що телефон не в руках, а десь в гермомішку і ще годину можеш не брати його в руки. В тебе напіввихідний, між навчаннями й чергуваннями на медеваку. Ти, був в кроці від того, щоб не встати о 4й, і не бути тут зараз. Дякуєш собі. Вода тепла. Тебе пригощають круасаном, і гарячим чаєм. Підіймаєшся з дошки, сідаєш, ледве не впавши й дивишся, як встає сонце. Чуєш, як поруч прокидається місто. Чуєш звук приходу двох КАБ-ів. І тільки течія крутить твою дошку по далі на середину річки. Тобі не те щоб добре. Тобі нарешті тихо зовні й з середини. Побратим промовляє, що от воно "жити моментом", яке нам досі доступне. Інакшого нам зараз не дано.