Протягом життя у людини не перестають рости вуха, ніс та вектор довбоїбізму. Що таке вектор довбоїбізму? Термін, який я вигадав за сніданком і описує явище, яке ви всі спостерігали.Багато старших людей мають якийсь заскок, «пунктик» або відверто протікший дах: стара жіночка, що завела 45 котів; дід, що консервує все, що влазить в банку – від цибулі до устілок; бабка, що слідкує за порядком на поверсі тощо. Я просто задумався: а як такими стають? Просто я дивлюсь на «особливості» своїх родичів і тішу себе думкою, що таким як вони я точно не стану. Але ж якимось я все ж таки стану.Так і народився цей термін, цей «вектор». Те, що в 20 років є твоєю особливістю, може навіть «фішечкою» – потенційно стане тим, через що сусіди та онуки будуть вважати тебе йобнутим.Адже та жіночка з котами колись просто підібрала перше кошеня і полюбила його. Той дід колись спробував домашні консервовані помідори йому сподобалось та вирішив переписати рецепт. Бабка, що викликає поліцію, коли до тебе приходять гості, колись була просто небайдужою громадянкою. Зараз сортуєш сміття? Через 30 років будеш кричати на тих, хто викинув пляшку не знявши етикетку. Любиш хорошу зернову каву? На пенсії спалиш кіоск, де готуватимуть 3 в 1. Цікаво, що з моїх рис, які визначають мене як особистість, стане моїм вектором довбоїбізму? Ну і ви напишіть, на чому йобнетесь, коли станете старими?