Обожнюю малювати в ізометрії за оцей перетин «раціо»(по суті креслення) та «емоціо». Найскладніше, що я малював на планшеті і перший малюнок «з голови». Це узагальнений образ моєї кімнати в період навчання в школі. Тут стільки деталей, що навіть не знаю, чого тут більше — творчості чи арт-терапії по прийняттю і «відпусканню» минулого. В кінці — фото для порівняння1. Власне, кімната.2. Телевізор я не дивився років з 15, коли в мене зʼявився комп, але до того — фільми і мультсеріали на ICTV були важливою частиною дозвілля. «Справжні монстри» та «Гей, Арнольд!»змушували встати на півгодини раніше. Зліва стілець, на який завжди скидався одяг. Гантелі, якою ніколи ніхто не користувався, але вона завжди була «під рукою»3. Кішка завжди сиділа на рамі відкритої хвіртки. На столі касетний плеєр, на поличці — стійка з касетами. Жодної ліцензійної, всі записані з радіоефірів або переписані у друзів. На вікні тріщина — памʼятник рукожопості вітчима. Він хотів замінити ущільнювач на вікнах і в ітозі побив майже всі вікна. Скло замінили вже разом з вікнами, після розлучення. Боксерські печатки були старші за мою маму. Я в них тренувався, поки вони не розлізлись. Скарбничка-свиня досі в мене є.4. На стіні завжди були плакати, в дитинстві це були в основному культуристи (кумири вітчима та дяді), їх потроху замінили музиканти та афіші концертів, які я відвідав. Під плакатом з Сталоне (синій) сліди зірваного зі стіни мого малюнку. Бо він «не пасував до плакатів». На дивані лежить чтиво на ніч — Кінг. По боках стоять радянські колонки S-90, «найкращі в світі», а по факту — абсолютне бубняще рипяще гімно5. Бонус. Фото кімнати, але вже періоду після моїх 18 років.