«І вона народила свого Первістка Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки у світлиці не було для них місця.»Лк. 2:7На четверте повномасштабно-воєнне Різдво відчувається розгубленість, розчарування і роздратування. Ці болючі три «Р» спонукають людей закриватися. Закритість породжує відчуття самотності і/або відчуженості. Кожен закривається по своїх «світлицях». Де є певний світогляд, певні принципи і певні правила, сформовані із гримучої суміші окремих обʼєктивних фактів та субʼєктивного сприйняття.Кожен закривається фігурально або дехто навіть буквально. Закривається зі своїми сімʼями. Зі своїми побратимами. Зі своїми друзями. Зі своїми котами. Або ж на самоті. В своїй безпечній зоні. Де немає тригерів і панує крихкий спокій, який час від часу хтось намагається зруйнувати. Але де немає також місця для інших.Різдво нагадує нам про Бога, який прийшов до нас на землю без нашого запрошення, але з нагоди нашої потреби. Прийшов тихо, але змінивши нас.І це смиренне і водночас нахабне Різдво спонукає нас лишити хоча б куточок із яслами в наших серцях для Христової надії. Можливо ще маленької та слабкої. Проте, яка в майбутньому буде спасительною.І лишити куточок для інших людей, які родом тутешні, але здаються далекими чужинцями. Утім, можуть виявитися Божою відповіддю для нас.Вдячний Господу і тим живим та полеглим у пікселі за ще одне Різдво.Христос народився!