Рудольф Гесс написав відзначений нагородами нарис, відповідальний питанням: «Яким буде людина, який зведе Німеччину до її колишніх висот?». Зустрівшись у 1920 році з Гітлером, він був вражений тим, наскільки сказане їм підходило до цієї людини…Перше і найголовніше, писав Гесс, це має бути людина з народу, вкорінена в масах настільки, щоб знати психологію поводження з ними. Саме така людина може заслужити довіру народу, яка, однак, має бути лише зовнішньою видимістю.По-друге, насправді ця людина не повинна мати нічого спільного з масами, тому що у разі потреби їй не має стати погано від виду крові. Великі питання завжди вирішувалися "вогнем та мечем". Образ суспільству має підтримуватись незалежно від фактичних дій.По-третє, він має бути людиною, готовою заради досягнення своєї мети розтоптати найближчих друзів. Йому слід бути надзвичайно суворим, у разі потреби, здатним розчавити людей чоботями.Гітлер поклявся, що буде такою людиною — на вигляд як вихідець із народу, але з характером зовсім іншою. Коли буде потрібна жорстокість, він зможе діяти сильно і рішуче. Він зробить те, що люди з мас не зможуть. Він не ухилятиметься від жорстокості.Неофіційно Гітлер готувався до війни; публічно він говорив про своє прагнення миру. Неофіційно він насолоджувався порнографією; публічно він наполягав на правильній поведінці ніякого лихослів'я, жодних наскрізних жартів у його присутності.Неофіційно (і іноді публічно) він з гордістю висловлювався про свою чесність, хоча часто насолоджувався своїм умінням брехати. "Якщо буде потрібна підтримка мас, німецький народ має бути введений в оману", - міркував він.Гітлер піднявся у Німеччині у часи, коли форма правління цієї нації була демократичною. Він знайшов свою владу законним шляхом, хоч і незаслужено. Нація чекала на нього, готова прийняти будь-якого демагога, що зовні володіє талантом, необхідним для того, щоб вивести її з прірви. Народ сумував за вождем, який міг би зробити для нього те, чого не могла зробити демократія.(Ервін Люцер, «Хрест Гітлера», 1995 р.)