Такий білосніжний тиждень треба закінчувати яскраво! Наприклад, надихалкою від Альони Гусєвої — засновниці бутикової PR-агенції guss & goose та співзасновниці спілки комунікаційників Piarity.«Так як усе своє життя я займаюсь комунікаціями і певним чином людськими стосунками в long-form, у моїй підбірці дуже багато про тілесність, довіру, спадкоємність та артефакти, що лишаються з тобою. Обожнюю рекламу, яка говорить про вічне і безцінне».1. Jacquemus — La Grand-Mère, La MaisonJacquemus остаточно закріплює територію інтимної спадкоємності. Кампанія не стільки про моду як об’єкт, а про дім, пам’ять і жіночий досвід, де в центрі — особиста тілесна історія фаундера, а не сконструйована fashion-легенда. Дуже імпонує, коли бренд не кричить про цінності, а живе ними.2. Budweiser — American IconsБренд-фільм про шлях і партнерство, де кінь Clydesdale та білоголовий орлан проходять спільну подорож як рівні. Мені він відгукується, бо піднімає одвічну тему архетипів дружби, взаємної підтримки й зростання через рух разом. Budweiser тут позиціонує себе як символ зв’язку й спадкоємності цінностей, а не продукту моменту.3. Hermès — HeirloomРідкісний приклад того, як люксовий бренд говорить не про володіння чимось суттєвим, а про передачу чогось безцінного. Я вражена, як Hermès завжди працює з тілом і пам’яттю дуже делікатно — тут немає пафосу, а лише намагання пояснити, що справжні цінності не потребують пояснень.4. Google India — ReunionОй, мій улюблений. Ролик Reunion від Google India став одним із найемоційніших в індустрії і показав, як бренд може говорити про пам’ять, розділені долі та силу простого пошуку, що повертає людей одне до одного.Це історія про двох друзів, які були розділені після розділу Індії і Пакистану в 1947 році — події, що назавжди змінила життя мільйонів людей. Десятиліття потому онука одного з них, почувши історію діда, використовує Google Search, щоб знайти та запросити його друга на день народження.5. Channel 4 — Paralympics. Meet the SuperhumansРолик про тілесність без героїзації і жалю. Як на мене, дуже актуально у локальному розрізі подій. Про силу як факт, а не як якусь уявну пафосну метафору. Мені відгукується, що це історія про реальне тіло, яке живе, діє і має право бути видимим і бути прийнятим.