Слово митрополита Михаїла до своєї пастви в зв'язку з обстрілами Волині:...я звертаюся до вас не для того, щоб розповісти про біль. Про нього ви знаєте самі. Я звертаюся до вас із словом надії — і зі словом правди. Правда перша: ми живемо. Живемо — значить, Господь нас не залишив. Кожен день, який ми проходимо крізь це випробування і не ламаємося, — це вже перемога. Не дозволяйте ворогові забрати у вас те, чого він не може знищити ракетами: вашу гідність, вашу віру, вашу внутрішню свободу. Будинки можна відновити, душу — відновлює лише Бог. Правда друга: нам — не найважче. Скажу вам відверто як пастир. Коли думаю про Луцьк, Ковель сьогодні — я думаю також про Харків, Херсон, Запоріжжя… Про міста, де люди живуть під обстрілами щодня і щоночі, де цілі квартали лежать у руїнах, де дітей ховають у підвалах уже роками. Ми живемо в тилу. І це не привід для самозаспокоєння, але це — привід для вдячності та для відповідальності. Хто менше страждає — той більше зобов'язаний. Правда третя: може, праведників у нас стало менше? Колись Авраам торгувався з Богом за Содом: може, є там п'ятдесят праведників? Сорок? Десять? «Заради десяти не знищу», — відповів Господь. Це не богословська абстракція — це закон духовного життя народу. Міста тримаються праведниками. Країни — молитвою. Тому запитаймо себе чесно: чи не стало в нас менше молитви? Менше правди в стосунках, менше милосердя до ближнього, менше Бога в серці? Я не кажу цього для осуду — я кажу це для пробудження. Бо кожен із нас може бути тим праведником, заради якого Всевишній береже наші міста. Тому — молімося. Бракує такого архіпсатирського слова.
❗СВОБОДУ "ОРДЕНУ"❗Наш побратим та легенда біло-синього руху Володимир "Орден" Яковенко вже майже 4 роки перебуває у полоні.Володимир - ветеран «Айдару» та «Азову», захисник «Азовсталі». Нещодавно окупанти незаконно засудили його до 18 років суворого режиму.Ситуація критична:Володимир - інвалід ІІ групи.Має протез аорти після складної операції на серці.Потребує постійного нагляду лікарів та медикаментів, яких у полоні немає.Відповідно до статей 109-110 Женевської конвенції, тяжкохворі військовополонені підлягають обов'язковій репатріації без зволікань. Невиконання цих норм є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та може кваліфікуватися як нелюдське поводження.Наші вимоги до відповідальних органів щодо невідкладного звільнення/обміну тяжкохворого військовослужбовця ЗСУ, який перебуває у полоні держави-агресора:• Пріоритетне включення до списків на обмін.• Залучення МКЧХ для незалежного медогляду.• Негайна репатріація за нормами міжнародного права.Ми довго мовчали заради безпеки, але зараз час говорити голосно. Кожен день зволікання це ризик для життя легенди нашого руху.
Похорон Патріарха як тестПровести Святішого в останню земну путь дійсно було випробовуванням. І я серйозно боявся, що церква і народ Божий його не пройде. Проте Волею Божею все склалось правильно. Проте не всі цей тест склали.ПЦУ. Я вважаю, що попри всі негаразди останніх років, наша церква достойно вчинила, без скандалів, без публічності там де вона не потрібна, домовившись, організувавши і забезпечивши Патріарху достойне прощання. І чим цілком справедливо зберегли духовну спадщину Святішого там, де їй і місце — в церкві, яку він будував.Духовенство Володимирського собору. Чесні отці лишались ці останні буремні роки з Патріархом, не лишивши його на одинці і не давши людям недостойним його спадщину спаплюжити. Зокрема і завдяки ним поховання пройшло так достойно і Патріарх знайшов свій земний спочинок там, де і заповідав — в соборі, в якому служив більше 60 років.Кияни і українці загалом. Хоч душа раділа, що величний патріарший собор не вміщає всіх охочих попрощатись, і попри потік бажаючих віддати шану Святішому протягом попередніх днів, все ж коли велелюдна процесія з труною йшла містом складалось враження, що Київ жив своїм життям і не зрозумів всієї історичності моменту і особи, з якою ми прощались. Маю сказати, що ми як народ за останні роки стали дрібнішими, дрібʼязковішими. Ми багато дивимось під ноги, надто рідко піднімаючи очі до неба.Вселенський патріархат. А де власне екзарх? Я не бачив його протягом цих днів жодного разу. Крім того я не помітив (пропустив?) жодних слів, повідомлень, листів від Константинополя з приводу упокоєння в Бозі найстарішого за хіротонією православного ієрарха в світі. Надто переймались прощанням з патріархом Ілією, що не встигли?
Початок 👆Вірую, Господи, та Ти утверди віру мою.Уповаю, Господи,але Ти зміцни надію мою.Я возлюбив Тебе, Господи,але Ти очисти любов моюі зроби її полум'яною.Сокрушаюсь, Господи, але Ти вчини,щоб я примножив покаяння моє.Шаную, Господи, Тебе, Творця мого,зітхаю за Тобою, призиваю Тебе.Ти ж спрямуй мене мудрістю Твоєю,захисти та зміцни.Віддаю Тобі, Боже мій, думки мої,нехай спрямовуються вони від Тебе.Нехай діла мої будуть во ім'я Твоє,і бажання мої нехай будуть у волі Твоїй.Освіти розум мій, зміцни волю,очисти тіло, освяти душу.Хай побачу гріхи мої,хай не зваблююся погордою.Допоможи мені перемагати спокуси.Нехай славлю Тебе у всі дні життя,дарованого мені Тобою.Амінь.Частоту причащання встановлювати варто у згоді з духівником, але заздалегідь потрібно готуватися до спільного причастя у Великий Четвер, день Тайної Вечері.8. У дні Посту надзвичайно важливо посилити молитву за інших. Не пропускаючи жодного випадку, коли хтось хворий, униває, відчуває труднощі: тоді-бо треба негайно за нього помолитися, наскільки вистачає сил і часу.9. Потрібно скласти список особливо шанованих святих і протягом Посту частіше звертатися до них, як до живих, як до помічників та друзів, ставити їм свічки, молитися перед їхніми іконами.10. Треба остерігатися нерівномірности: злетів та зривів. Саме від цього захищатимуть спокійні та систематичні молитовні роздуми. Слід заспокоюватися при проявах зайвого духовного захоплення, пам'ятаючи, як часто у ньому бере участь не дух, а пристрасть. Це допомагає вберегтись і від провалів.Читати онлайн
Навколоцерковний інформаційний простір загалом в УКраїні досить убогенький. І це сумно.Є декілька інтернет-ресурсів більш-менш журналістського чи академічного спрямування, однак все одно масштабу приблизно Православного Вісника.Є періодичний інтерес умовного ТСН до попівських скандалів.Є декілька нішевих тг-каналів (включно з цим) зі специфічними іне дуже полядами.І є найогидніший сегмент - декілька анонімних типу інсайдерських каналів, які роблять вигляд, що розбираються в церковних справах, зливаючи якісь історії в мережу типу задля очищення церковних структур. Але буквлаьно швидкого погляду вистачить, щоб зрозуміти, що люди просто прагнуть уваги і тішаться змогою показати на всю свою благеньку аудиторію, що вони щось про когось знають. Спеціалісти з брудної білизни.Але навправді церкві корисно було б здорове інформаційне середовище. ЗМІ, які б могли пистаи про церкву незалежно, ймовірно критично, але головне - з любов'ю до церкви. А не лише з любов'ю до себе і свого таланту викривача.
Календарне.Патріарх Єрусалимський закликав своїх священників святкувати Різдво відповідно до Юліанського календаря.Я не вважаю питання календаря принциповим, і один не здається мені суттєво гіршим за інших. Але чим патріарх Єрусалимський якісно відрізняється від наших старостильників видно у цьому уривку:Предстоятель Єрусалимської Церкви закликав священників своєї пастви до того, «щоб в день 12 грудня (за старим календарем), який відповідає 25 грудня (за новим календарем), вони відкрили святі храми і співали послідування у Святих Отця нашого Спиридона, єпископа Триміфунтського чудотворця, яке містить Катавасії та інші святкові різдвяні гімни, а не службу Різдва 25 грудня».
Різдво — 25 грудня і ніяк інакше. Патріарх служить за старим календарем і живе (або хоча б робить вигляд що живе) за старим календарем. У нас же багато братів-сестер настільки ревно захищають старий календар, що вдаються до якогось модерністського гібриду, святкуючи Різдво «7 січня».Ще раз — старий календар не проблема і новий календар не проблема. Але будьте послідовними. Живіть і моліться за одини календарем, а не спотворюйте церковний календар новими датами.П.С. Власне тому що ми живемо за новим календарем, мені здається цілком логічним і молитись та служити за ним що я залюбки і роблю. Але якби календарної реформи в ПЦУ не сталось, я певен і катастрофи в цьому б не було. Але все ж легше перейти на новий календар, ніж пояснювати пастві, що Різдво не 7 січня, а 25 грулня, просто 25 грудня настає на 13 днів пізніше, ніж за вашим світським календарем.
І знову про екзархат.Я щиро не розумію чому градус дискусії такий високий. Особисто я не проти, якби така структура утворилась. Але.Він комусь потрібен? Цей екзархат? Хто саме про нього просить? Хто б до нього долучився? І чи потребує це такої публічності?УПЦ в повному складі чи хоча б переважною більшістю хоче в нього вступити? Ну то рішенням синоду відновлюйте Євхаристійну єдність з Константинополем. Але ж синод цього не зробить, бо по-перше не хоче відділятись від Москви, а по-друге …чекайте, тут ніякого по-друге немає. Всі їхні аргументи (на зразок невизнання хіротоній) — це просто зручний привід лишатись в єдності з РПЦ.Якщо ж мова про те щоб дати прихисток окремим єпископам, то що їм заважає прийти в Андріївську, відслужити літургію з єпископом Михаїлом і майже гарантовано отримати канонічний прихисток від патріарха? Вирішити всі нюанси приватно. А заважає їм те, що для них єдність з чортами з синоду важливіша за будь що інше. І публічно ініційована дискусія про екзархат — свідоме чи підсвідоме бажання затягнути час і не приймати ніяких рішень.Однак вважаю корисним це опитування, як спосіб нашим УПЦшним братам сказати прямо, що вони хочуть змін, що вони хочуть розриву з РПЦ і вони хочуть знайти вихід. Якщо цим виходом виявиться екзархат, то слава Богу. Просто зробіть вже реальний крок, а не годуйте нас лекціями.
Кому це все потрібно?Страсті Господні — знущання над Ним, засудження, Голгофа, смерть — дивують своєю не обовʼязковістю. Юдеям не обовʼязково було змовлятись, щоб убити Ісуса. Він, звісно, вносив нестабільність в їхній хиткий політичний баланс, але вбивство було надзвичайною мірою. «Про всяк випадок». Що, врешті, їх все одно не врятувало.Пилату не обовʼязково було засуджувати Христа на смерть. Він і не бачив в Ньому ніякої провини, і не відчував симпатії до мотивів юдеїв. Дозволив стратити Його про всяк випадок. Аби менше кричали.Воїнам не обовʼязково було знущатись з Христа. Так, у них був наказ — покарати і стратити. Але все це шоу з багряницею і вінцем, це ж була власна ініціатива. Розважитись, відвести душу.Ба більше, самому Сину Божому не обовʼязково було проходити через все це. Він, що творив світ, що власноруч поставив основи всесвіту, що в печах далеких зір особисто створив кожен атом кожної молекули, що збудували матерію…невже було щось, що змусило Його принизитись, взяти на Себе тіло людини, прожити життя, бути приниженим, зазнати знущань, страждань і смерті — найганебнішої, яку вигадало людство. Ні, ніщо не могло Його змусити. Бо, будучи єдиним з Отцем, Він сам причина всього і ніщо не могло вплинути на Нього.Це не було потрібно нікому.Це потрібно тільки мені.Тільки я — в багатстві чи убогості, здоровʼї чи хворобі, радості чи смутку — вишу на волосинці. Все моє життя, все моє існування перетвориться на попіл одним помахом серпа смерті. Був чоловік і нема чоловіка. Жив, любив, творив. Мить — і я ніщо. Один крок, один рух — і все що я мав, все чого хотів, все про що думав — все зникне.Поки смерть володіє мною, всі надії — марнота. Якщо Христос не воскрес — моє життя лиш мить перед небуттям.Але якщо Христос воскрес, то смерть для мене не страшна. А отже — в багатстві чи убогості, здоровʼї чи хворобі, радості чи смутку — я одержав дар вічності. І ніщо не знищить моєї надії. Страсті Христа — знущання над Ним, засудження, Голгофа, смерть, а перш за все — Воскресіння — не потрібні були нікому. Вони потрібні тільки мені. І для мене вони — все. «Воскрес Христос, – і не стало в гробах ні одного мертвого, бо Христос устав із мертвих і початок воскресіння настав спочилим. Йому слава і влада на віки вічні. Амінь».
Святий Паїсій навчає, що думки подібні до літаків - вони собі літають, але не треба ж кожного запрошувати на посадку. Крім того, не треба кожного збивати.З усіх подвигів - аскетичних дисциплін Церкви - молитва та постійна уважність є найважчими. Постійне пильнування своїх дій та думок є надзвичайно важким. Їсти та не їсти - дуже легко, як і давати та допомагати. Молитися та пильнувати - важко. Звичайно, у житті ми пильнуємо. Наприклад стоїмо на сторожі, дивимося за дітьми чи коли виконуємо яку роботу. Однак, коли це стосується нашого розуму, то ми звикли сприймати кожну думку, яка залітає нам в голову, як свою і не розрізняючи її. Деякі думки є демонічними нашіптуваннями, які зводять нас до гріха. Велике щастя могти виявити їх одразу та не прийняти. У наш час, нас не лише бомбардують помисли, але й “гарячі новини” та сповіщення, які щохвилини нам конче треба сприйняти. Раніше, люди слухали чутки чи читали газети вранці, а зараз ми сприймаємо інформацію цілодобово. Нами легше маніпулювати, і як демони через помисли, викликають у нас якийсь стан, так і через інформацію ми стаємо підвладними пристрастям. Христос дав нам свободу та силу. Улюблені, від Нього нас не відділить ніщо. Хай думки літають, наша справа молитися та пильнувати свою посадкову смугу.
Церква проголосила нових святих:«Про внесення змін до Церковного календаря Православної Церкви України»Розглянувши подання Синодальної Календарної комісії Священний Синод вирішив:1. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святої преподобної Анни Всеволодівни, княжни Київської († 1112) – днем пам’яті встановити 3 листопада. Свята Анна, онучка благовірного князя Ярослава Мудрого і дочка князя Всеволода Ярославовича, була черницею і настоятелькою Андріївського монастиря у Києві.2. Встановити у календарі Православної Церкви України відзначення «Пам’ять відновлення православної ієрархії Київської Митрополії» (1620) як важливої події в історії Православної Церкви в Україні, коли за підтримки козацтва і особисто благовірного гетьмана Петра Сагайдачного за сприяння патріарха Єрусалимського Феофана, який перебував на теренах України, було висвячено на кафедру Митрополита Київського і всієї Руси святителя Іова (Борецького) та ще шість єпископів і таким чином було відновлено православну ієрархію в Київській Митрополії. Щорічно день пам’яті вшановувати 31 серпня.3. За поданням Митрополита Київського і всієї України Епіфанія внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України імена святителів Лазаря († 1117) та Сильвестра († 1123), єпископів Переяславських, ігуменів Видубицьких – днем пам’яті встановити 6 вересня.4. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України імена іспанських мучеників IV ст. Аціскла і Вікторії Кордувійських (Кордубських). Днем пам’яті встановити 17 листопада.5. За поданням митрополита Білоцерківського Євстратія внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України імена святителів Михаїла († бл. 1073) і Марина († бл. 1095), єпископів Юр’ївських – днем пам’яті встановити 6 вересня.6. Встановити окремий день вшанування святителя Іоана ІІ, митрополита Київського і всієї Руси († 1089) – днем пам’яті встановити 31 серпня, в день його упокоєння.7. Встановити окремий день вшанування подвижника Києво-Печерської Лаври, який шанується в соборі преподобних Ближніх печер, прп. Феоктиста Печерського, єпископа Чернігівського († 1123) – днем пам’яті встановити 5 серпня, переддень упокоєння, адже наступного дня відзначається свято Преображення Господнього.8. Встановити окремий день вшанування святителів єпископів Переяславських: Єфрема († бл. 1098), Миколая († 1074), Петра (†1082), Лазаря († 1117), Сильвестра († 1123), Євфимія (†1155), Симеона (†1239) – днем пам’яті встановити 28 січня.9. За поданням митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора, священноархімандрита Свято-Успенської Почаївської Лаври, уточнити у календарі найменування прп. Амфілохія Почаївського – преподобний Амфілохій Почаївський, в малій схимі Йосиф, чудотворець Іловецький. Преподобний за життя був знаний як отець Йосиф, а велику схиму прийняв незадовго до смерті і більшу частину життя не провів у Лаврі, мешкаючи в рідному селі Мала Іловиця та на братському цвинтарі у Почаєві, де приймав численних відвідувачів.10 За поданням єпископа Чернігівського і Ніжинського Антонія уточнити у календарі найменування прп. Єфросинії Суздальської, оскільки вона є дочкою Чернігівського князя мученика Михаїла – преподобна Єфросинія, княжна Чернігівська, ігуменя Суздальська
TGLIST.COM.UA
