хтось скаже, що знаходити толкові речі на секонді — це дар. я ж кажу, що це дисципліна. а ще кажу, що моя улюблена планета — це планета секонд хенд. моя історія почалася в студентські роки. тоді ми з Поліною прогулювали пари з теорії літератури, бо викладачка була занадто набожною, й ходили по всіх улюблених точках навколо університету.головне правило: не можна тримати в голові щось конкретне для пошуків. так ти ніколи цього не знайдеш. секонди треба сприймати як entertainment, прогулянку, щасливу мить везіння.(ну, в принципі, цей опис відноситься й до дейтингових застосунків ахах)ми сміялися з усіх дивних експонатів там, але найсмішніший код:«а де у вас обригані халати?»вирішила скласти список моїх улюблених знахідок:✖️ величезний халат кольору фуксії — на диво, не обриганий. в ньому б лише розлучатися з чоловіком-алкоголіком, і курити тонкі сигарети на балконі✖️ штани кольору хакі за 8 грн. в них я прожила тисячоліття досвідів і присвятила їм тут публікацію. ✖️ чорний капелюх з червоною стрічкою, який одягала лише раз — і то вийти на балкон покурити. тоді я жила на вулиці Кибальчича й платила дві тисячі гривень за оренду квартири. ✖️ безкінечно красива чорна коктейльна сукня, яку я тримаю на випадок, коли випадково розбагатію й почну ходити на івенти, де всі жінки з розчесаними бровами. ✖️ бежева сукня, яку одягають на івенти, де купують картини на аукціоні. я ходила в ній на роботу, де писала тексти про лампочки Feron в гугл-таблицях. ✖️ тренч француженки-лезбійки, яка вирішила написати книжку, переїхала в околиці Парижу, і там їі випадково збив насмерть велосипедист. короче, секонди для мене — це про експерименти зі світом і про те, що ти ніколи не можеш бути певним — що ти знайдеш і що знайде тебе. а ще: про усіх людей, які були до тебе, любили до тебе, страждали до тебе, і померли до тебе (або ні), і те, що вас обʼєднує.наприклад, величезний халат кольору фуксії!