мекнула трішки вина перед сном і пішла слухати музику на балкон. у мене тут є де прилягти і багато подушок (три). в принципі, це моя підаміда Маслоу, інших не знаю.тож я знайшла потрібну пісню і відкрила вікно, щоб вперше за день привітатися з вітром. він виявився настільки сильним, що я дочекалася приспіву й закрила вікно. чи злюся я на те, що вітер сьогодні такий? нє.чи хотіла б я, щоб він був іншим? нє.я просто знаю, що він буває іншим і мені цього достатньо.це його настрій, голос і сила сьогодні. і це нормально, я теж не щодня кружляю метеликом: можу злитися, грубити, забувати про щось важливе.мене заспокоює думка про те, що вітру похуй. він не people pleaser. він не чекає схвалення від інших. йому все одно, що і хто про нього пише в інтернеті.вітру похуй, розумієте?він робить те, що в його силах — і кожен день це виглядає по-різному.ваша мудра п’яна подружка каже вам ось що: ви не маєте нікому подобатися. тим більше кожного дня. ви можете бісити близьких вам людей, можете говорити відверту хуйню, можете забути помити після себе тарілку, відмовити або зробити щось наперекір.але ви все одно залишаєтеся вітром. і вітру похуй — він робить те, що в його силах.your best looks different everyday.