Шекспір сказав... | Рецензію на «Макбет» Леся Курбаса свого часу залишив відомий театральн...

Рецензію на «Макбет» Леся Курбаса свого часу залишив відомий театральний діяч, музикант та літератор Гнат Хоткевич, який свого часу створив декілька перекладів/переспівів Шекспірових п'єс. Відгук був надрукований у додатку до Вістей ВУЦВК«Літературі. Науці. Мистецтві»1 червня 1924 року.Рецензія є доволі критичною. Очевидно, що новаторська естетика Курбасівського "Макбета" не була близькою для Хоткевича. Ось декілька гострих пасажів із відгука:Взагалі найслабше місце у Курбаса – це жіноча декламація. Це не тільки в «Макбеті», а взагалі жінки у Курбаса напр. ніколи не говорять, а завше кричать і то іменно «не своїм голосом». Треба у власнім голосі находити потрібні ефекти, а намагатися говорити напр, басом це не робить трагічного, а скоріше – комічне вражіння. Так було з відьмами. Як знаємо Шекспір писав на прикінці XVI й початку XVII в.в. коли гру заміняла штука декламації, тому й усі монологи Шекспіровські чисто декламаційні. Ми тепер декламувати і не вміємо і не хочемо, а монологи Шекспіровські залишаємо непорушними. Ну й надолужує артист або артистка всякими «орігінальними» рухами. Але тут уже хоч лягай на підлогу хоч сідай, хоч рачки лізь, а не наповниш змістом величезного монологу. Публіка винуватить артиста, а винен режисер. Отже не було в постановці ні XIII, ні XX століття, бо ні літання дощок з написами, ні спускання на вірьовках столів та лавиць замість звичайного людського винесення їх, ні весь взагалі зовнішній апарат новизни ще ж нового нічого не дає. То бутафорія, то не суть. А суті нового Курбас тут не дав. Або-ж творчий аппарат його притомився, або не доріс він до Шекспіра, або Шекспір зовсім не надається для стилізації в стилі ідей конструктивізму. Повністю цю рецензію можна прочитати за посиланням на статтю Лесі Ковальчук "З приводу однієї постановки (рецензія Гната Хоткевича на виставу "Макбет" Леся Курбаса)"