Стаєш старше і все чіткіше розумієш людей, які залишають усе й перебираються жити в Карпати. Хворі з тачками на прямотоках, гучні мотоцикли, тривожні наслідки косметичних операцій, неадекватні сусіди, персонажі, що лізуть без черги на Новій Пошті, просто п’яне бидло й нескінченна людська тупість. “Не можеш перемогти - очоль”. Єбав очолювати - їдь у Карпати.План Б, чорний хід, рятівний аеродром.Жити може й не на горі, але, як мінімум, на добротному пагорбі, щоб перед тим, як йти до вас у гості, людина двічі подумала, а перед тим, як виходити з магазину додому - ви тричі перечитували список покупок. Вузька стежка, стрімкий набір висоти, супровід калатаючих дзвіночків на шиях корів. Поставити старлінк, гарну сонячну батарею. Завести настільки злу собаку, щоб не було потреби у попереджувальній табличці на хвіртці. Уява ще малює декілька кіз, лінивого кота, десяток курей. На стінах висять сушені гриби, у погребі потіють закрутки. Лежиш в гамаку на фоні лісу, десь поруч дзюркотить струмочок. Сонячні промінчики відбиваються від логотипу епл на твоєму ноуті. Дихаєш свіжим повітрям, клацаєш у компуктері, заробляєш гроші на своєму двохгодинному робочому дні. Поруч проходить п’яний сусід, який усе ж живе на самій горі. Він гукає тобі “Добрий день” і вішає мішечок з бринзою на паркан, забираючи залишений тобою лоток яєць вже для нього. Карпатський олх. Злий пес дивиться на тебе, очікуючи команди гавкати на сусіда.Не треба, дорогенький, усе добре, це свої.