Мультики, казки, батьківське виховання кажуть нам бути хорошими. «Бути хорошим» стає стовпом самоідентичності і це цілком нормально, добре навіть. Ніхто не хоче буде поганим. Проблеми починаються в дорослому житті, через спрощене розуміння «хорошості». Слухати батьків, не красти, не влаштовувати істерик, допомагати ближньому – до восьми років цього достатньо. Проте, якщо під час підліткового бунту людина не вибудовує хоча б мінімально своє уявлення про добро та зло – на рівні психіки вона залишається дитиною (невротиком – скажуть психологи). Звідси велика необхідність у книгах для славних хлопців та хороших дівчаток, які в дорослому віці продовжують допомагати ближньому в неробочий час, не перечити партнеру, слухатися маму при життєвих виборах, відчуваючи злість з купою провини. Звісно ж, ця модель для дорослого не працює і людина повсякчас розчаровується: «Щось не так! Прогинання під інших та слухняність не роблять мене щасливим!». Чим швидше приходить це усвідомлення, тим швидше починається дорога до себе. Розуміння себе, тобто своїх відчуттів, бажань, емоцій – дозволяє будувати власну етику, розмежовувати, що є добрим, а що поганим. Проведена внутрішня робота руйнує непрацюючі переконання, дає багато життєвої енергії й дозволяє отримувати бажане.Чим далі йду, тим більше розумію, що слід зробити відео, або ж написати детальну статтю про власну етику людини.