А взагалі, посмакуйте словосполученням "Я дозволяю собі". Буквально, промовте вголос і провідчувайте, як відкривається невловима легкість, ледь помітна, так ніби ви смикнули за плащ супермена. Дозвіл несе у собі перспективу, новизну, полегшення. Це щось глибинне, з дитинства, коли було можна, але частіше була заборона. Люди часто застрягають в заданих рамках, які самі обводять навколо себе крейдою на асфальті, залишаючись у їхніх межах, проте, в дорослому віці ми самі можемо собі дозволяти і це чудово. "Я дозволяю собі помилятися", "Я дозволяю собі робити неідеально", "Я дозволяю собі не подобатись усім підряд" - о, яка це насолода. Дозвіл знімає напругу, дає негативним емоціям бути і пливти далі, не ловить їх в тенета душі, залишаючи роками гнити всередині. "Я дозволяю тривожним думкам інколи приходити" - зменшує їхні відвідини десь втричі. "Я дозволяю собі не знати усього" - дає можливість діяти й отримувати велику кількість знань. Слова мають значення, Новий Заповіт взагалі починається рядками: "На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог". Подумайте про силу метафоричного змісту цього речення. Слова це магія. Спілкування це невпинне гіпнотизування одне одного, опис і програмування реальності. Я дозволяю цьому допису бути з ноткою дивакуватості. Дозволяйте собі, друзі, бо ви того варті.