Telegram statistics channel - @savatiy_sobko

«Нехай мовчить усяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі нехай не мислить…»Субота перед Великоднем є водночас скорботною і радісною. Ісус лежить у гробі, але серце вже живе очікуванням Воскресіння, яке принесе радість, надію і відродження.Спливають останні години, що відділяють нас від найбільшого свята в житті християнина, Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі, але в повітрі вже розлите передчуття незрівняної духовної радості, а в серці зростає глибока подяка Господу нашому Ісусу Христу за перемогу над смертю, за спасіння людського роду і за відновлення життя у Бозі.Разом із весною, що розквітає, і з Воскресінням Христовим життя ніби починається заново. У цьому таїнстві поєднуються тиша і світло, біль і надія, смерть і перемога.Дай нам, Боже, мирного життя. Освіти світлом Твого Воскресіння наш важкий шлях.Святкуйте з Богом, дорогі друзі. Нехай ці святі дні будуть мирними і благословенними.СЛАВА, ГОСПОДИ, СВЯТОМУ ВОСКРЕСІННЮ ТВОЄМУ!

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в день СВІТЛОГО ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ - 12 КВІТНЯ📩 ➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—Свято Пасхи Господньої є торжеством життя, перемоги і оновлення всього людства.Це найбільше і найрадісніше свято, яке об’єднує мільйони християн по всьому світу в єдиній надії та вірі. У день Воскресіння Христового ми вшановуємо перемогу життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою.Пасха Христова не є лише згадкою події, що сталася понад дві тисячі років тому. Вона є живою силою, яка діє і нині, торкається серця кожного і преображає душу.Це день великої надії, що зміцнює нас у скорботах, допомагає долати труднощі, витримувати несправедливість і йти вперед із впевненістю. Адже Христос переміг смерть, і з Ним маємо перемагати й ми. Силою Божою, силою молитви, силою віри, силою любові.Світле свято Пасхи є торжеством життя, духовною радістю і світлом нетління.Милістю Божою ми знову стоїмо на порозі цього великого дня. Віддаймо ж Воскреслому Христу хвалу, подяку і поклоніння, і самі станьмо носіями пасхальної радості та світла віри там, де панує зневіра, темрява чи біль.Спаситель завжди чекає нас з відкритими обіймами.Приходьте до храму.Іноді здається, що достатньо лише освятити кошик і поставити свічку. І це добре. Але цього недостатньо, бо Пасха є не тільки традицією, а живою зустріччю з Богом.Постилися ви чи ні, розумієте богослужіння повністю чи лише вчитеся, приходьте.Самотні ви чи з великої родини, приходьте.Сповнені ви радості й надії, чи переживаєте смуток і біль, приходьте.Бо у храмі є Христос, і Він чекає саме вас.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩 ➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка нашого служіння допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко

З Великим Четвергом, дорогі Друзі!Страсний тиждень відкриває перед нами найглибшу таємницю любові Божої. Ми згадуємо не лише події минулого, а стаємо їхніми учасниками серцем. У Великий четвер, на Тайній вечері, Господь вперше дає Себе людям у Таїнстві Євхаристії. Апостоли причащаються не символу, а самого Живого Бога. І з того моменту кожна Літургія стає продовженням цієї Вечері Любові.Йдучи на добровільні страждання, Христос не залишає людину саму. Він дарує їй найбільше, що може дати Бог, самого Себе. У хлібі й вині, які стають Його Тілом і Його Кров’ю, відкривається шлях до єднання з Ним. Це не просто обряд, це життя, яке входить у людину. Це сила, яка очищає, зцілює і веде до вічності.Тайна вечеря говорить не лише про Причастя. Вона говорить про любов, яка служить. Господь, Який є Владикою всього, схиляється до ніг Своїх учнів, омиває їх і витирає рушником. І цим показує істину, яку так важко прийняти: справжня велич народжується у смиренні. Служіння ближньому не принижує, а підносить людину, робить її подібною до Бога.І сьогодні Христос знову кличе нас до цієї Вечері. Не як глядачів, а як учасників. Не просто постояти поруч, а увійти в глибину цієї Таїни. Бо Євхаристія це не традиція, а зустріч. Не звичай, а життя.І, можливо, саме тепер ми особливо починаємо розуміти ціну цієї зустрічі. Те, що колись здавалося звичним, відкривається як безцінний дар. І коли ми знову повною мірою збиратимемося разом у храмі, то вже з іншим серцем приступатимемо до Святині, з більшою вдячністю, з більшим трепетом і з глибшим усвідомленням того, що нам даровано.

СТРАСНА СЕРЕДА: ЗРАДА ХРИСТА ЮДОЮВелика середа, третій день Страсної седмиці, день, коли Церква ставить перед нами дві постаті, що стали символами двох протилежних шляхів: любові та зради, покаяння і духовної загибелі.З одного боку, жінка-грішниця, яка з глибоким покаянням і смиренням приходить до Ісуса, маючи при собі посудину з дорогоцінним миром. За східним звичаєм таким миром помазували лише найшанованіших осіб. Вона не просить ні зцілення, ні допомоги, вона приходить лише, щоб вилити перед Христом свою любов, свою вдячність і своє каяття.Святитель Іоанн Златоуст говорить:«Не як до простої людини підходить вона до Ісуса, інакше не обтерла б своїм волоссям ніг Його, але як до Того, Хто вищий за людину. Тому й принесла до ніг Христових главу свою, найдорогоціннішу частину тіла…»Господь приймає її жертву і відкриває її глибокий сенс:«Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на поховання. Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє по всьому світу, сказано буде і про неї, на згадку про те, що вона зробила» (Мф. 26:13).З іншого боку, Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох учнів. Саме його серце, замість любові, наповнюється холодним розрахунком. Побачивши цей вчинок, він обурюється:«Чого б не продати це миро за триста динаріїв і не дати вбогим?»Але Євангеліє відкриває його справжній намір, не турботу про бідних, а приховану жадібність, бо він крав зі скриньки пожертв.Саме в цей момент відбувається внутрішній перелом, Юда остаточно обирає шлях зради. Він іде до первосвящеників, які давно шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу.«Що ви дасте мені, і я вам Його видам?», питає він.І вони дають йому тридцять срібняків, ціну раба (Вих. 21:32).Ці монети стають не просто платою, вони стають символом найглибшого падіння людини, коли Бог промінюється на вигоду.Коли ж Юда бачить наслідки свого вчинку, його серце наповнюється відчаєм:«Я згрішив, видавши невинну кров!»Та відповідь холодна і байдужа:«А нам що до того? Дивись сам…»І тоді, не знайшовши сили до справжнього покаяння, він кидає срібняки і йде шляхом загибелі (Мф. 27:3–5).У цей день Церква особливо нагадує: не кожен біль веде до спасіння. Є біль, який очищає, і є біль, який руйнує. Покаяння Петра народило життя, а відчай Юди привів до смерті.Двоє впали, але лише один підвівся.У Велику середу в храмах востаннє цього року звершується Літургія Ранішосвячених Дарів і читається молитва святого Єфрема Сиріна, покаянна молитва Великого посту. Після цього вона замовкає, щоб поступитися місцем тиші та благоговінню перед великими подіями спасіння.Саме цього дня завершується період особистого покаянного подвигу, і увага вірян переходить до споглядання Страстей Христових: • Великий Четвер, Таємна Вечеря і встановлення Євхаристії, • Велика П’ятниця, Хресні страждання і смерть Спасителя, • Велика Субота, тиша гробу і очікування Воскресіння.Тому середа і протягом усього року залишається днем посту, на згадку про зраду Юди і як заклик пильнувати власне серце.Бо в кожному з нас живе вибір:бути як жінка, що приносить любов, чи як Юда, що продає правду.І нехай запашне миро щирого покаяння наповнює наше життя, щоб Господь прийняв і наш дар, не за досконалість, а за любов.

ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК…Великий Вівторок Страсної седмиці є одним із найглибших днів усього богослужбового року. Це день останньої публічної проповіді Христа в Єрусалимському храмі, день пророчих слів, притч і викриттів. У цей день Господь говорить Своїм учням про прийдешні страждання, про Друге Пришестя, про майбутню долю світу, але насамперед Він говорить до серця кожного з нас.У храмі Христос звертається до натовпу і до духовної еліти Ізраїлю. Фарисеї, садукеї, книжники намагаються Його спокусити, ставлять підступні питання. Але Господь не лише викриває їхнє лицемірство, Він виголошує слова істини, які звучать крізь віки.Сьогодні ми чуємо кілька притч, які вказують на головне, на суд Божий, на відповідальність за своє життя, на любов як єдину заповідь, що стоїть понад обряди і жертви.Притча про десять дів, п’ять розумних і п’ять нерозумних, закликає нас до пильності. Бо коли прийде Жених, Христос, буде вже запізно купувати масло. Це масло є образом нашої віри, молитви, милосердя і покаяння. Це світло серця, яке не можна здобути в останню мить.Притча про таланти говорить нам про дари, які Господь дає кожному. Один отримує п’ять, інший два, ще один лише один. Але всі повинні принести плід. Той, хто зарив свій талант у землю, почув слова осуду. Бо бездіяльність теж є гріхом. І кожен із нас відповість перед Богом, що зробив із даром життя, із вірою, зі здібностями.Притча про злих виноградарів є історією про Божу довготерпеливість і людську жорстокість. Про тих, хто не тільки не віддає плоду, але й убиває посланців. І зрештою вбиває Сина. Це також про нас, коли ми відкидаємо Божу волю, відмовляємося служити, живемо лише для себе.Притча про весільний бенкет особливо вражає. Багато званих, але мало вибраних. Запрошення отримали всі, одяг також був даний усім, але лише ті, хто зберіг чистоту і вдягнувся у віру, добрі справи й покаяння, залишилися на святі. Інші були вигнані. Бо весільне вбрання є образом духовної готовності.Притча про двох синів говорить про вчинки, а не про слова. Один сказав «так», але не зробив. Інший сказав «ні», але покаявся і виконав. Так і ми, не те, що кажемо в молитвах, а те, як живемо, є справжнім свідченням нашої віри.Притча про Страшний Суд є кульмінацією. Христос відкриває нам критерії вічного життя: «Голодного нагодував, спраглого напоїв, чужинця прийняв, хворого провідав, Мене прийняв». І навпаки, не зробивши цього, ти відкинув Мене. Бо Христос є в нужденному.Господь також говорить про найперше: «Люби Бога всім серцем, усією душею, усім розумом і всією силою. А ближнього, як самого себе». У цьому суть усього Закону. Це більше, ніж будь які обряди чи дари. Він звертає увагу і на жертву вдови, яка дала все, що мала. Не кількість важить перед Богом, а серце.Він пророкує руйнування Єрусалимського храму, говорить про кінець віку, про воскресіння мертвих, про податки кесарю, і через усе це веде нас до головного, до життя з Ним і в Ньому.Великий Вівторок є дзеркалом нашої душі. Це день запитань: чи чекаю я Жениха, чи зберіг я свій талант, чи бачу в убогому Христа?Господь говорить: «Хто має вуха, хай слухає». А ми маємо не лише слухати, а й жити цими словами.Цими днями Страсного тижня важливо обмежити шум світу, відкласти інформаційний потік, суперечки, тривоги про геополітику й економіку, і звернутися до того, що справді вічне. Нехай замовкне світ, і нехай заговорить душа.Станьмо поруч із Христом, Який іде на Хрест. Станьмо на Голгофу разом із Ним. Пройдімо цей тиждень не як глядачі, а як учасники. Бо тільки той, хто вмирає з Христом, воскресає разом із Ним.

ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК…Починається найважливіший тиждень нашого життя.Страсна седмиця це не просто частина церковного року, а глибокий шлях серця, в якому кожен християнин покликаний стати поруч із Христом. Це час, коли ми не лише згадуємо останні дні Його земного життя, але входимо в них особисто, переживаємо їх внутрішньо, дозволяємо їм торкнутися нашої душі.Церква тихо і наполегливо кличе нас у ці дні відійти від суєти, відкласти зайве і зосередитися на головному. Бо серед усього, що наповнює наше життя, немає нічого важливішого, ніж бути поруч із Тим, Хто віддав Себе за нас. Це час не зовнішніх справ, а внутрішнього стояння перед Богом, час мовчазного діалогу любові і покаяння.Кожен день цієї седмиці називається великим не за назвою, а за глибиною того, що в ньому відкривається. І Великий понеділок це двері, через які ми входимо у таємницю Хреста, у дорогу, що веде через біль до світла, через смерть до життя.У цей день перед нами постає образ безплідної смоковниці. Вона мала гарне листя, але не мала плоду. І Христос, побачивши її, показує нам правду про духовне життя. Зовнішнє може бути красивим, але Бог шукає не вигляду, а плоду. Він шукає в нас любові, милосердя, віри, щирості. Смоковниця стає дзеркалом, у якому кожен із нас бачить себе і чує тихе, але чесне питання. Чи живе моя віра, чи лише здається живою.Разом із цим Церква згадує праведного Йосипа, проданого братами. Його життя це передвістя Христа, Який також був зраджений, відкинутий і принижений, але через страждання привів до спасіння. У Йосипі ми бачимо не лише прообраз Спасителя, але й відповідь на людську несправедливість. Терпіння, довіру Богові і вірність навіть у темряві.Також перед нами постає притча про виноградарів, які відкинули посланців і вбили Сина. Це не лише історія про давній народ, а про кожне серце, яке не хоче прийняти Бога до кінця, яке користується дарами, але не приносить плодів вдячності і любові. Це нагадування про відповідальність за все, що нам дано.Великий понеділок відкриває перед нами ще одну глибину. Суд нашого серця. Не той суд, який лякає, а той, що очищає і повертає до істини. Бо справжній суд Божий починається не в кінці життя, а тоді, коли ми стаємо чесними перед собою і перед Ним.І тоді народжується найважливіше питання. Ким я є насправді. Чи є в мені життя, чи лише зовнішня форма. Чи приношу я плоди, чи лише прикриваюся листям звичок, слів і образів.Цей тиждень дається нам як шанс не грати роль, а стати справжніми. Залишити все штучне, відпустити все зайве і повернутися до живого джерела. Бо перед Хрестом не втримається нічого фальшивого. Там залишається лише правда, лише те, що є справжнім.Не змарнуймо цей час. Не дозвольмо, щоб ці дні пройшли повз нас. Не зведімо їх до звички чи традиції. Бо Страсна седмиця це запрошення до зустрічі, до близькості, до живої присутності поруч із Христом.Йдемо разом із Ним. Вчімося відкладати свої пристрасті, відпускати гординю, зцілювати серце. І тоді цей шлях, який починається з болю, стане шляхом до світла.І коли настане тиша Великої Суботи, у ній народиться мир. А коли засяє ніч Воскресіння, ми зможемо відчути, що ожили разом із Ним.Нехай уже сьогодні в нашому серці почнеться ця дорога. І нехай світло Воскресіння, яке вже тихо сходить на горизонті, веде нас крізь темряву до життя в Істині.

Цьогоріч на 5 квітня припадає 6-та неділя Великого посту, Неділя ваїй (від грец. βαΐον – пальмова гілка), цвітоносна, вербна. Церква іменує це свято Входом Господнім в Єрусалим – на згадку однойменної євангельської події. Вхід Господній в Єрусалим є однією з головних подій останніх днів земного життя Господа нашого Ісуса Христа, яка описана всіма чотирма євангелистами: Матфеєм, Марком, Лукою та Іоаном. Урочисте прибуття Спасителя до святого міста напередодні Пасхи передувало Його страстям і було справдженням старозавітних, давніх пророцтв.Спогаду цієї події і присвячене свято, яке в Православній Церкві є дванадесятим, тобто одним із 12-ти найбільших свят річного кола. Свято Входу Господнього в Єрусалим завжди відзначається в неділю, за тиждень до Великодня. Це свято завершує піст святої Чотиридесятниці й одночасно розпочинає суворий піст Страсного тижня.Як свідчення нашої віри та особисте визнання кожним із нас Христа, ми понесемо в цю святкову неділю до храмів для освячення гілочки верби. Ми символічно ніби долучаємося до тих людей, які щиро вітали Спасителя майже дві тисячі років тому. Тоді народ на знак урочистості тримав в руках і встилав дорогу перед Месією пальмовим віттям, характерними рослинами тієї місцевості. У нас замість листя екзотичної пальми люди освячують віття верби, яка зазвичай квітне в цей час. Освячення гілочок дерев, які пробуджуються навесні – це символ перемоги Христа над смертю, прославлення тієї великої добровільної жертви, яку Він звершив заради нашого спасіння.Готуючись відзначати свято Входу Господнього в Єрусалим, пам’ятаймо: Він іде на переможний бій зі злом, і цим надихає кожного з нас боротися зі злом у нашому житті, усвідомлюючи, що разом з Христом, з нашим Господом, і ми обов’язково станемо переможцями.

У неділю Православна Церква святкуватиме одне з дванадцяти найбільших свят – Вхід Господній в Єрусалим. За тиждень до Пасхи ми знову і знову переживаємо цю подію, коли Син Божий добровільно входить у місто, знаючи, що попереду Його чекають страждання, хрест і смерть заради спасіння світу. Це не просто урочистий вхід, а початок найглибшої жертви любові. Інша назва цього дня – Вербна або Квітна неділя, і вона має особливе значення для кожного християнина.У давнину зелене віття, особливо пальмове листя, було символом перемоги, радості та тріумфу. Саме такими гілками люди зустрічали царів і переможців після битв, ними вшановували героїв і прикрашали святкові процесії. Коли народ почув про чудеса Ісуса Христа, а особливо про воскресіння праведного Лазаря, у серцях багатьох запалала надія на визволення від римського ярма. Люди зустрічали Господа як царя, що мав принести їм земну свободу, стелили перед Ним свій одяг і тримали в руках пальмові гілки, вигукуючи: «Осанна!». Але більшість не зрозуміла, що перед ними не земний правитель, а Син Божий, Царство Якого не від світу цього, і перемога Якого звершиться не мечем, а хрестом.У різних країнах це свято називається Пальмовою неділею або Неділею Ваїй, що з грецької означає пальмове листя. Коли ж християнство прийшло на наші землі, люди не мали пальм, тому почали освячувати гілочки верби, яка першою пробуджується після зими і стає знаком життя, що перемагає смерть. Так у слов’янських народів з’явилися свої назви цього свята, а в Україні воно стало особливо близьким і рідним як Вербна неділя, наповнена живим символом відродження і надії.У суботу під час всенічного бдіння і в неділю після Божественної літургії ми приносимо до храму вербові гілки, щоб вони були освячені. Це не просто традиція, а жива участь у події Євангелія. Тримаючи це зелене віття, ми свідчимо про свою віру в Христа як Царя і Спасителя, Який переміг смерть і відкрив нам шлях до життя вічного.Нехай ця неділя стане для кожного з нас не лише спомином історичної події, а особистою зустріччю з Господом. Зустріччю, у якій ми не тільки радісно вигукуємо «Осанна», але й готові йти за Ним далі, навіть тоді, коли шлях веде через випробування. Бо справжня перемога народжується там, де є вірність, довіра і любов до Бога.

🌿ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🌿Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в ВЕРБНУ НЕДІЛЮ - 5 КВІТНЯ.📩 ➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—Свято Входу Господнього у Єрусалим є днем радості і водночас початком хресного шляху Христа. Народ зустрічає Його як Царя Слави, але ця радість вже несе в собі тінь майбутніх страждань, бо Господь іде не до земної слави, а до жертви заради спасіння людини.Люди чекали Месію як сильного правителя, який визволить їх від зовнішнього поневолення. Але Христос приходить смиренно, щоб перемогти не ворогів цього світу, а гріх у серці людини. Він несе любов замість сили і прямує не до престолу, а до Хреста, відкриваючи справжній сенс Божого Царства.Та сама юрба, що сьогодні вигукує «Осанна», незабаром кричатиме «Розіпни Його». У цьому відкривається правда про людське серце, яке легко змінюється і часто відступає від Бога, коли Його воля не співпадає з нашими очікуваннями.Тому Церква закликає нас не лише радіти, але й замислитися над своєю вірністю Христу. Увійдімо разом із Ним у Страсну седмицю з молитвою і покаянням, щоб, розділивши з Ним Його Хрест, стати причасниками Його Воскресіння.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩 ➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка нашого служіння допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко

Пʼята неділя Великого посту - cвяткування пам'яті святої преподобної Марії ЄгипетськоїНайщиріші вітання всім іменинницям з Днем Ангела!Преподобна Марія, прозвана Єгипетською, жила в середині V і на початку VI століття. Її молодість не віщувала нічого хорошого. Марії виповнилося лише дванадцять років, коли вона пішла зі свого рідного дому в місті Олександрії. Будучи вільною від батьківського нагляду, молодою і недосвідченою, Марія захопилася порочним життям. Нікому було зупинити її на шляху до смерті, а спокусників і спокус було чимало. Так 17 років Марія жила в гріхах, поки милостивий Господь і не обернув її до покаяння. За збігом обставин Марія долучилася до групи паломників, які прямували в Святу Землю. Пливучи з паломниками на кораблі, Марія не переставала спокушати людей і грішити. Потрапивши в Єрусалим, вона приєдналася до прочан, які прямували до храму Воскресіння Христового.Люди широким натовпом входили в храм, а Марія біля входу була зупинена невидимою рукою і ніякими зусиллями не могла увійти в нього. Тут зрозуміла вона, що Господь не допускає її увійти в святе місце за її нечистоту. Охоплена жахом і почуттям глибокого покаяння, вона стала благати Бога простити гріхи, обіцяючи докорінно виправити своє життя. Побачивши біля входу в храм ікону Божої Матері, Марія стала просити Богоматір заступитися за неї перед Богом. Після цього вона відразу відчула в душі просвітлення і безперешкодно увійшла в храм. Проливаючи рясні сльози біля гробу Господнього, вона вийшла з храму зовсім іншою людиною. Марія виконала свою обіцянку змінити своє життя. З Єрусалиму вона пішла в сувору і безлюдну Йорданську пустелю і там майже півстоліття провела в повній самоті, в пості і молитві. Так суворими подвигами Марія Єгипетська зовсім викоренила в собі всі гріховні звички і вчинила серце своє чистим храмом Духа Святого.Так з великої грішниці преподобна Марія стала, з Божою допомогою, найбільшою святою і залишила такий яскравий приклад покаяння.Свята преподобна Маріє Єгипетська, моли Бога за нас!