Зі Святою Неділею, дорогі друзі!Блудний син повертався додому не в розкоші й не в славі, а змучений, знесилений, покритий ганьбою та соромом. І як зустрів його батько? Не криком і не осудом, а обіймами, сльозами радості та святковим бенкетом. Так само і Господь приймає кожного з нас, коли ми з покаянням стаємо на дорогу до Нього.Господь не дорікне нам, не згадає нашої ганьби, не відштовхне, як це інколи роблять люди. Бо Його любов не залежить від нашої праведності чи заслуг. Він любить нас не «за щось», а просто тому, що Він є Любов.Коли ми підтверджуємо своє покаяння любов’ю і добрими справами, Він знову приймає нас із великою радістю, як Батько прийняв свого сина.Його милосердя безмежне. Але чи готові ми прийняти його? Чи готові визнати свої помилки, впасти перед Ним у молитві і щиро сказати: «Отче, згрішив я перед Тобою і більше не гідний зватися Твоїм сином»?Якщо так, то на нас чекає не осуд, а прощення. Не відкинення, а прийняття. Не темрява, а світло. І це світло є сам Христос, Який віддає Себе, щоб ми ожили, щоб ми мали надію і щоб наша душа знову наповнилася Його любов’ю.Нехай у нас буде відвага завжди повертатися до Бога, Який чекає, щоб подарувати нам життя з надлишком.Знайдемо в собі мужність визнавати свої гріхи так, як це зробив блудний син, і Господь прийме нас, заблукалих, знесилених, у Свої обійми та обдарує любов’ю і милосердям.