Запекла книгожерка | Я б навряд стала рекомендувати цю книгу саме як трукрайм, бо її цінніс...

Я б навряд стала рекомендувати цю книгу саме як трукрайм, бо її цінність в іншому, і злочини тут більше на тлі основної лінії — тієї, що акцентується саме на жіночому досвіді в умовах обмеженої волі і демонструє усі його відтінки.Власне трукрайм тут проходить переважно фоновою лінією, проте книга цікава для дослідженя феміністичних і мізогінних тем з різних ракурсів.Тут піднімається не тільки тема жінок за ґратами в цілому, але й питання абортів, гендерно обумовленої жорстокості, сексуальних домаганнь і проституції, порушення особистих кордонів, постійного страху і обмеження базових потреб — не тільки в умовах увʼязнення, але і на волі.Авторка бореться із суспільною стигмою щодо увʼязнених жінок, демонструючи, що незалежно від того, як вони тут опинились, йдеться не про якихось неймовірних маргіналок, чий світогляд і емоціний стан не має нічого спільного зі «звичайними» людьми — це і є здебільшого зовсім звичайні люди із такими само звичайними почуттями, потребами, думками і проблемами.Ну, за дуже рідкісними виключеннями.Йдеться також і про працівниць і працівників карної системи і про те, наскільки їхня людяність чи її відсутність можуть впливати на життя обвинувачених.Цікаво, що коли авторка фокусується саме на трукраймі і розповідає про злочини жінок, яких зустріла у вʼязниці, то робить це з усією обʼєктивністю, без емоціно забарвленого коментаря і не висловлюючи своє ставлення до вчинків, які привели їх у це місце.Проте коли йдеться про її власний досвід життя у камері, вона не стримується ані у виразах, ані у емоціях, і дуже яскраво формулює своє ставлення до інших жінок.Тож книгу ажніяк не можна назвати сухим нонфіком, бо авторський голос тут дуже гучний, а інтонації специфічні, часто некомфортні і провокативні.Крім того, книга вже знаходить свій відгук серед родичів тих жінок, що опинились у схожій ситуації і допомагає їм зрозуміти, що проживають їхні близькі та як працює система. Коли ми із Ольгою Карі говорили про патріархат, то як раз зачіпали тему, наскільки важливо мати подібні тексти, бо ставлення до увʼязнених жінок — це одне із важливих відзеркалень того, де гендерна рівність просідає.І хоч не завжди це очевидно, але це питання безпосередньо повʼязане із правами жінок загалом, бо ті порушення цих прав, що на волі можуть видаватись розмитішими і дрібнішими, за ґратами набувають значно серйозніших масштабів.Щоправда, саме з цих причин мені б більше хотілось бачити такі книжки про українські, а не польскі реалії, хоча я не заперечую, що ця конкретна історія теж неймовірно важлива, проте для значно вужчої аудиторії.📖 «Імена тих жінок»✍️ Ольга ФальВидавництво Уроборос