#Part 3- Мам, я не можу більше сосиску їсти - хниче Софія. Я хочу - морозиво!!! Я хотіла маленьку сосиску, як вдома.- Давай поїж скільки зможеш. Що не зможеш - залишимо тут (на тарілці/газетці), нічого страшного. - Добре…І я буду сок і морозиво полуничне, окей Маммі?)——В ці моменти я розумію, що завдячую своїм добробутом великій кількості добрих людей. Я стою на плечах своїх батьків, вони - своїх батьків, вони - своїх батьків. Кожен з них - приймав свої сміливі рішення в житті. Ці рішення - привели туди, де зараз мої діти ходять в гарну школу і можуть залишити надкусану порцію в ресторані. Вона - взяла та розклала газетку на асфальт. Винесла те, що вміла робити на ринок. Отримала купу осуду і навіть по обличчю від батька за те, що вона позорить його і родину. Але не перестала. Продовжила виходити більше і більше. Підключила чоловіка, поїхала в інше місто, за кордон, відкрила дві точки, підписала договір з фабрикою. Бо вона хотіла купити ковбасу мені малій. Моя сміливість, мої рішення - просто продовження рішень моєї мами. Коли в один день все було надто тяжко, втрачати було нічого, потрібно було щось змінювати - вона вийшла на ринок, та просто розклала газетку на асфальт.