Хочете приколяс? 〰️Книжка червня 2026 року авторитетного польського журналіста та публіциста Збігнєва Парафяновича (Zbigniew Parafianowicz). Загалом це гостра політична аналітика та журналістське розслідування, присвячене внутрішній і зовнішній політиці Володимира Зеленського, а також кризі у відносинах між Києвом та його ключовими західними союзниками (насамперед Варшавою). Політичні аналітики відзначають, що книга стала «холодним душем», який був необхідний для протверезіння польсько-українських відносин. Вона показує, що період емоційних «обіймів» 2022 року минув, і на зміну йому прийшла жорстка Realpolitik, де кожна країна цинічно відстоює свої інтереси.І мене дуже вкурвило, з огляду на нещодавній обстріл, прекрайснійші цитати з книжки дружньої країни. Так, я згодна. Є багато чого правдивого. Але в польській мережі книжка викликала обурення не стільки внутрішній ситуації у нас, скільки «невдячністю» українців На одному з книжкових польських форумів прочитала, що для багатьох читачів книга стала шоком і викликала обурення: 〰️У відгуках часто звучить, щось типу: «Ми їм віддали все, що мали, приймали біженців, а у відповідь отримали претензії», цитують фрагменти книги про те, що Зеленський «не поважає і не вдячний» ні Польщі, ні навіть Байдену, натомість постійно висуває нові вимоги (популярний у польських соцмережах мем «dej, dej, dej»)〰️Критикується те, що українська влада поводиться безжально в економічних суперечках (наприклад, у питанні зерна)〰️Польських політиків (як уряд Моравецького, так і уряд Туска) називають «наївними романтиками», у яких на початку війни «не вистачило яєць», щоб одразу жорстко виставити Україні умови в обмін на допомогу. У польському інфопросторі активно обговорюють наведені в книзі анонімні цитати міністрів Туска про те, що «Українці насправді не хочуть бачити Польщу у відбудові своєї країни» , віддаючи перевагу великому капіталу з Німеччини, Франції чи США.У книзі наводиться показова цитата одного з дипломатів (Дипломат X), яка стосується майбутнього контуру безпеки навколо росії. Він зазначає, що поляки наївно думають, ніби після завершення гарячої фази війни лише Захід буде ділити «пиріг» відбудови України. Насправді ж, за його словами, щойно настане перемир'я з рф, туди одразу зайде білоруський бізнес, і Київ буде прагматично будувати відносини з Мінськом, ігноруючи старі образи Варшави (сука, ну да це ж Варшава має обідки з Мінськом. А у нас то показуха і фільми. а те що Чернігів брали в блокаду і йшли на Київ через Білорусь то хуйня. І те що через її територію обстріл України йшов теж. А ось Варшава все памʼятає. Ну-ну)Єдине, за що дякую, що у питанні росії книга не ставить під сумнів те, що Україна є жертвою агресії. Дуже дякуємо на цеЄ звичайно і критика, типу, що книга написана занадто «кінематографічно», а оскільки всі гучні заяви анонімні (на кшталт «Дипломат X», «Урядовець Y»), читачу доводиться вірити автору на слово. Є підозри, що польські політики використовували автора, щоб через його книгу «злити» свій негатив та виправдати власні прорахунки у відносинах із Києвом.Та й таке. Поки у нас вмирають вночі у себе в будинках людини, горять склади з книжками, вигорають научні інститути (ІнститутбіохіміїіменіО. В. Палладіна) нас звинувачують у невдячності.Просто розумієте, через призму постаті президента, нас усіх трохи полили лайном. Типу, ну да жертви, але могли б вже й трохи попустити зі своїми вимогами та проблемами…Та й таке. Всі цитати брала на польських читацьких форумах. Книгу не читала, тому, може не все так і пріскорбно. Але відгуки дуже невтішніРуда стерлядь про книжки