🌟Ріє Кудан «Токійська вежа співчуття»Така химерна книжка. Тут 160 сторінок, а впихнуто такі важкі темі. Вірніше, ні, не важкі, а просто спірні«Токійська Вежа співчуття» — революційний архітектурний проєкт, покликаний переселити злочинців у штучно створений рай. Архітекторка Сара щиро вірить, що зводить фундамент для нового, гуманного світу, де комфорт здатний зцілити душу та викорінити зло. Вона бачить у своєму творінні символ прогресу, що нарешті подолає відчуження між людьми. Проте за досконалим фасадом вежі ховаються питання, на які немає однозначних відповідей.» ⭐Вже коли я замовила книгу, десь прочитала, що був скандал з авторкою, оскільки книжка написана частково (5%) ШІ. Я дуже засмутилась, але шо ж уже 😒Насправді все набагато складніше. Тут ШІ виступає окремим персонажем. І скандал тут теж висмоктаний з пальця ⭐Загалом книга дуже японська. Хоч і підіймаються тут старе як світ «абсурдність радикального співчуття», все ж таки тут це висвітлюється через культурну призму японців. А ще тут цікаво підняте питання мови. Наприклад, чи ви знали, що японці по факту використовують три різні системи письма❔Вони не замінюють одна одну, а працюють разом в одному реченні, де кожна система має свою чітку роль. Я цього не знала. Авторка виступає на захист живої, саме людської мови, а не штучної, коректної та занадто мʼякої ⭐Головним чином, це подається на прикладі діалогів з ШІ, де відповіді вставила авторка слово в слово. І це не просто так. ШІ оперує бездоганними, ідеальними формулюваннями, але головна героїня книги, архітектора Сара, наголошує, що в них немає, так би мовити, душі та помилок *згадала як Ші неправильно написав рецепт хліба* у мене Ші частенько фігню пишеІ ось питання: якщо перейти на спрощену, заздалегідь згенеровану комп'ютером мову, чи не втратить людство, а зокрема японці, свою ідентичність?⭐А ще тут гарно підіймається питання архітектури, яка для головної героїні - спосіб виразити правду. Але проект Вежі заганяє її в пастку🥵З огляду на малий розмір, повторю: 160 сторінок, я #раджу почитати. Не очікуйте неймовірний свіжий погляд на вічні питання, але книга приємна, і один раз прочитати її точно вартоРуда стерлядь про книжки