Натрапила, гортаючи новини перед сном, на класний текст у The New Yorker про книжку «Professing Criticism» (інтерпретація і роздуми на тему)Ось дуже коротка вижимка тез, які мені найбільше сподобалися🌺критика колись була масовою

У 19 ст і на початку 20 століття літературні критики писали для всіх. Їх читали дуже активно. Критика реально впливала на те, що люди купують і читають.

🌺потім вона, критика, переїхала в університети

У 20 столітті критика стала академічною дисципліною. Це дало глибину, але зробило тексти менш зрозумілими для загалу🌺критики втратили широку аудиторію вийшов парадокс бо критика стала «розумнішою», але менш впливовою. І її просто перестали читати поза університетами.

🌺 з’явився новий тип критики

Сьогодні роль критиків частково взяли на себе блогери, BookTube, TikTok, Goodreads… Прикольно, що в статті є думка, що академія знищила критику.

Бо тепер це не про те «що варто читати», а радше про аналіз культури, ідей, контекстів.

💛І от головне питання, яке ставили автори статті чи потрібна нам сьогодні складна, академічна критика — якщо більшість людей шукає просту відповідь: «ця книга варта мого часу чи ні?»
Особисто на мене то зараз існують два напрями🌼 так звана академічна критика🌼 блогериАвтори статті кажуть, що критика просто змінила роль і тепер це не про «що читати», а про «як це розуміти». І проблема не в тому, що критика стала складною, а в тому, що читачі досі чекають від критики простих відповідей. Руда стерлядь про книжки