🌟Рей Бредбері «Смерть - діло самотнє»Дочитала вчора вночі. Сьогодні перечитала кінцівку, бо забула мотивацію головного злодія.✨Фух. Уперше зі мною таке, щоб фінал книжки так швидко стерся з пам’яті.Тож, загалом це посередній детективчик, якщо читати його як детектив. Це, для мене радше роман настрою, пам’яті й втрати, просто загорнутий у форму кримінальної історії.🖤Тут сборисько фріків, які живуть своє нудне й дивакувате життя в Каліфорнійській Венеції. Головний герой тут наївний та незграбний письменник, занадто чутливий, аж ні разу не «крутий детектив». 🖤Тут багато гіперболізовано похмуро нуарного настрою і ще багато всього, що радше працює на атмосферу, ніж на сам сюжет.Сам Бредбері говорив, що цей роман для нього дуже особистий, він майже автобіографічний. Неодноразово називав його своєрідним любовним листом до Каліфорнійської Венеції та історією про самотність, страх і втрату цілого світу, який зникає.🖤Найбільше мені сподобалось те, як Бредбері описує занедбаність колись мега гламурного району, який зараз потихеньку починають зносити. Це справді барвисто, емоційно та дуже круто описаноЦе перша частина Каліфорнійської трилогії, але далі читати не буду. Не моє. Почитала, прикольно, але досить. Піду щось інше візьму Руда стерлядь про книжки