«Я не памʼятаю якусь частину дитинства»: з чим це може бути пов’язано Якщо людина не пам’ятає якийсь часовий проміжок з дитинства, то це часто є ознакою того, що тоді було надто багато травмуючих подій. І для того аби якось емоційно витримати цей досвід, психіка просто витіснила його.Тому, у дорослому віці складається враження, що наче якийсь період життя випав: ніби пам’ятаєте себе до 11 років, з 13 років пам’ятаєте, але що було поміж важко згадати навіть за допомогою фото, спогадів рідних тощо.Звісно це далеко не єдино можлива причина. Часто діти забувають великі проміжки з життя, якщо хворіють або якщо вони не були насичені чимось вагомим як от спільні поїздки, сімейні свята, час з друзями тощо.Варіант з витісненням як психологічним захистом найбільше підходить для тих, хто у дитинстві пережив насильство, булінг або ж інший психотравмівний досвід. Часто такі негативні події є настільки емоційно значущими, що для того аби продовжувати жити з ними психіка обирає відкласти їх у дальній ящик.Частина цих спогадів розблокується за сприятливих умов, а частина може з часом дійсно забутися під час періодів синаптичного прунінгу: коли нервова система обирає просто позбутися від зайвого. Таким чином поєднується дія двох захисних механізмів - витіснення та забування.Отож ми розглянули три захисні механізми. Традиційно якщо тема актуальна, прошу поставити реакцію і у наступних постах розглянемо інші.#психотерапія #дисфункційні_сімʼї