Дискусія про можливе підвищення вартості проїзду в Києві очікувано стала емоційною. Але в цій дискусії бракує одного важливого елементу: розуміння, що у нас війна.Дотація на громадський транспорт з бюджету міста становить 12 млрд грн на рік. Це, зокрема, компенсація за проїзд пільгових категорій і покриття різниці між реальною вартістю послуги та тим тарифом, який платить пасажир. Водночас Київ торік також спрямував 12 млрд грн на підтримку Сил безпеки й оборони, закупівлю дронів, РЕБ, техніки та автомобілів для військових. Київ зараз є одним із найбільших донорів допомоги армії серед українських міст. Тобто питання не лише в тому, чи багато, чи мало ми платитимемо за проїзд. Питання в тому, звідки місто братиме гроші, якщо транспортні витрати й далі зростатимуть, а тариф залишатиметься політично замороженим? Бо міський бюджет сьогодні має зовсім іншу структуру видатків, ніж у мирний час. І тут виникає неприємна, але чесна логіка. Якщо зростання транспортних витрат з’їсть додаткові мільярди з міського бюджету, ці гроші доведеться забрати з інших напрямів. Ціна непідвищення тарифу теж існує. Вона просто менш очевидна. Її не видно в турнікеті метро, але її може бути видно в бюджетному рядку, де замість дронів, РЕБ чи техніки для підрозділів доведеться закривати транспортну дотацію. Тобто без зміни ціни на проїзд Київ буде змушений продовжувати дотувати транспорт замість допомоги війську.У воєнний час кожна бюджетна гривня має альтернативну вартість. Якщо ми хочемо, щоб Київ і далі системно допомагав військовим, треба чесно відповідати на запитання: хто і з яких джерел оплачуватиме різницю між реальною вартістю транспорту та політично зручним тарифом?