Португалія: Вольфрамова лихоманкаНещодавно розповідали вам як нацисти збили цивільний літак, що летів з Лісабона до Англії. І як це вплинуло на подальший хід Другої світової війни, зокрема, на відмову Португалії від продажу вольфраму.Це суттєво послабило Гітлера та його танки, а головне - прискорило крах нацистів. Оголосила Португалія про ембарго на продаж вольфраму 82 роки тому - 5 червня 1944. Але спершу дуже добре на цьому заробила. Ось як це було. #історіяДруга світова була війною технологічною і одним з “тонких місць” був вольфрам - стратегічно важливий метал. Він був “секретним інгредієнтом” бронебійних снарядів, вогнетривкої сталі для танків і ще багато чого.В природі вольфрам у чистому виді не зустрічається, але є у складі мінералів. Ними дуже багата Португалія. Країна тримала у Другій світовій нейтралітет і не влізала у воєнні справи, натомість не обмежувала економічні контакти.Португальський вольфрам став знахідкою для Гітлера. У самій Португалії це запустило “вольфрамову лихоманку” / febre do volfrâmio - селяни масово кидали поля й йшли видобувати вольфрамову руду на копальні до Minas da Panasqueira (Fundão), Rio de Frades (Arouca), Regoufe та Sazes da Beira (Seia).Простий факт - у роки війни Португалія стала другим після Швейцарії найбільшим отримувачем золота від Третього Рейху.За оцінками американської розвідки, Португалія отримала понад 120 тонн золота від Німеччини в період Другої світової. Це мінімальні та приблизні цифри. Насправді могло бути більше.Німці спершу платили рейхсмарками, але Салазар швидко поставив вимогу - тільки золото і нічого іншого.Так до Португалії “перепливло” золото з резервів нацбанків Австрії, Бельгії, Чехословаччини, Нідерландів та Норвегії. А також золото, конфісковане нацистами у жертв Голокосту. Це були переплавлені прикраси та золоті зуби замордованих людей.Зливки везли до Швейцарії, а потім спеціальними конвоями до Португалії. За них Салазар сплатив всі зовнішні борги і запустив нову хвилю модернізації. При цьому прості люди в Португалії в цей час голодували.На вольфрамі піднялися колись відомий промисловий гігант CUF (зараз залишилась назва тільки у CUF клінік, інші напрямки мають інші назви), промисловець-філантроп António Medeiros, а також придворні банкіри режиму - родина Espírito Santo.Союзникам дуже не подобались зухвалі порушення санкційного режиму, але вони нічого не могли зробити з Салазаром. Хіба що перекупати за подвійну ціну португальський вольфрам, щоб він не дістався Гітлеру.Паралельно з цим Британія та США чинили шалений дипломатичний тиск на португальців, вимагаючи припинити торгівлю на крові. Те саме було з Іспанією, яка також мала багаті поклади вольфраму.Погодився відмовитись від бізнесу на крові Салазар лише у 1944-му, символічно - за день до висадки союзників у Нормандії. До кінця війни в Європі залишалось 11 місяців.До речі, через оголошене Салазаром ембарго, яке стосувалося всіх учасників війни, довелося закрити вольфрамові копальні. Через це десятки тисяч людей опинилися без роботи.Після закінчення війни про золото знову згадали. Союзникам вдалося довести приналежність до нацистів 44 тонн з португальських золотих запасів. Португалія відмовилась повертати і заявила, що нічого не знала.Паралельно з цим частину зливків, деякі з яких були зі свастикою чи знаками нацбанків загарбаних нацистами країн, режим Салазара таємно вивіз до Макао. Там їх сліди загубилися.Нічого не змінилося й після Революції Гвоздик. У 1999 державна комісія на чолі Маріу Соарешем дійшла до висновку, що Португалія нічого не знала про незаконне походження золота в момент його отримання, а тому відмовилася від виплати компенсацій жертвам.При цьому ніхто не здивується, що в Лісабоні на Rua do Ouro у підземних сховищах Banco de Portugal досі зберігаються зливки зі свастикою.Що ж до вольфраму, то нині Португалія переживає ренесанс його видобутку, але вже поводиться чесно. Юрист у Португалії 👈#russiaisaterroriststate👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву