Про “нецифрові” результатиПродовжу думку, бо здається, я не до кінця її розкрив. Хоч результати не завжди виглядають, як цифри, але водночас майже завжди можуть бути виміряні. Не обовʼязково у форматі «метрика виросла з Х до Y» чи «після запуску фічі ефективність збільшилася у N разів». Є багато проєктів, де нічого не «росло», не було прямого KPI і не стояла задача щось масштабувати.Дуже часто люди роблять речі, бо вони цікаві або «по відчуттях корисні». І це нормально. Професійна чуйка, яка зʼявляється з досвідом, теж багато вирішує. Але питання не в тому, що після реалізації таких ідей там немає цифр. Радше в тому, що ми рідко намагаємось їх сформулювати чи виміряти.Якщо людина працює рік і не може назвати жодного числового результату — вона не дивилась на свою роботу через призму виміру. Приклади:• людина запускала процес з нуля → скільки людей реально ним користуються • онбординг став «кращим» → скільки людей поставили високу оцінку онбордингу• «наводила порядок» → хаосу стало менше (менше переробок, менше фейлів, менше непотрібної роботи)• менеджер працював з командою → як виросли результати команди і результати людей у ній • система падала кожен день, а зараз раз в тиждень (як влучно мені колись написали приклад в коментарях) Це не ідеальні метрики (я і не кажу про точні математичні вимірювання). Але вже їх оцінка не така абстрактна.Коли починаєш думати про зроблене як про якийсь вимірюваний ефект, це може стати певним відкриттям перед собою. Бо через пів року видно не лише те, що «було цікаво», а й те, до чого це врешті призвело. Важливо лише не плутати відсутність явних цифр із відсутністю виміру.