Рогатинська міська рада | Вони - жива пам’ять у наших серцях: у Рогатині відкрили меморіальні до...

Вони - жива пам’ять у наших серцях: у Рогатині відкрили меморіальні дошки ще двом захисникам На фасаді Рогатинського ліцею Братів Рогатинців під синьо-жовтими прапорами з’явилися ще дві меморіальні дошки. Це мовчазні "сторожі" пам’яті, які щодня нагадуватимуть перехожим про подвиг наших воїнів-земляків – Сергія Олійчука та Тараса Залипки. У цих стінах, де колись лунав їхній дитячий сміх, сьогодні котяться сльози, згадуючи імена захисників. Адже їхні життя стали свідченням великої любові до рідної землі.🇺🇦Молодший сержант Сергій Олійчук виконував обов’язки командира відділення 132-го окремого розвідувального батальйону десантно-штурмових військ. Це був воїн із відкритим серцем, сповненим любові до донечки Ані, рідних і життя. Він мріяв про день, коли над Україною запанує мир, І саме тому під час повномасштабного вторгнення ворога, не маючи військової підготовки, взяв до рук зброю. На жаль, захиснику не судилося побачити день перемоги. Сергій загинув від ворожого FPV-дрона у свої 44 роки. Це сталося 7 вересня 2024 року під час важких боїв поблизу села Лисівка, Покровської громади на Донеччині. З поля бою тіло воїна виніс побратим.🇺🇦Старший лейтенант Тарас Залипка був лікарем-інфекціоністом від Бога. Понад 20 років свого життя присвятив порятунку хворих, особливо в пік пандемії COVID-19, коли очолював ковідне відділення у місті Каховка.До лав Збройних Сил України Тарас долучився 17 червня 2024 року, працював над формуванням медичної роти в Рівному. Обравши псевдо свого дідуся-упівця «Ліщина», він хотів продовжити родинну традицію боротьби за Українську Свободу. Його життя обірвалося раптово – 27 серпня минулого року в лікарняній палаті, куди військового доправили з полігону. Але пам’ять про Тараса Залипку пульсує у серцях громади Рогатина та Каховки й досі.Сьогодні до ліцею Братів Рогатинців зійшлися десятки людей: близькі Героїв, їхні побратими, школярі, педагоги, представники влади й духовенство. Смуток застиг на кожному обличчі, але найбільше болю було в очах близьких, особливо батьків.«Я мама, яка не вберегла сина… Віддала його війні. Він загинув, захищаючи Україну», - ці слова найріднішої людини загиблого Героя б’ють у самісіньке серце. Вкотре усвідомлюєш, що ціна твого сьогоднішнього дня, чиясь втрачена доля, чиєсь розбите серце…Поволі спадає полотнище. Право відкрити меморіальні дошки надали найближчим людям воїнів-земляків. Чин освячення провели місцеві декани – о. Дмитро Бігун та о. Володимир Гривнак. До родин загиблих звернулися міський голова Сергій Насалик і директор ліцею Світлана Даниляк.Тепер ці меморіальні дошки – символ світла, яке Сергій і Тарас несли у своєму житті навіть там, де вирувала війна. Це голоси, що ніби шепочуть: «Слава Україні!» – і ці слова є не лише закликом до пам’яті, а й мотивом любити, боротися та продовжувати справу наших Героїв.Відтепер цей куточок ліцею – святе місце, де оживають спогади про юні роки Сергія й Тараса, їхню сміливість і віру в перемогу України.І нехай кожен, хто проходитиме повз ці дошки, зупиниться хоча б на мить, щоб сказати: «Дякуємо вам. Ви назавжди з нами».Пам’ятаймо наших Героїв і підтримуймо тих, хто нині боронить Україну. Це – наш шлях до перемоги.