Кусий Степан, третьокласник запорізької школи-інтернату для дітей із порушенням зору, з дитинства захоплюється електротранспортом. Настільки, що навіть у Варшаві, куди родина евакуювалася після повномасштабного вторгнення, йому допомагали заспокоїтись саме трамваї. Степан годинами катався із мамою і бабусею, вивчаючи маршрути, слухаючи голоси оголошень і читаючи написи. Так хлопчик вивчив польську. Його історія стала відомою в Польщі: про Степана писали медіа, його знайомили з депо, запрошували на екскурсії. Але він завжди мріяв повернутись у Запоріжжя. І повернувся.Про цю неймовірну дитину я дізналась з інстаграму. Відреагувала на сториз мами, де жінка фільмувала свого сина, який спостерігає за роботою працівників «Запоріжелектротрансу» через паркан. Його мрією було потрапити на підприємство і наживо побачити, як там все працює.А я вважаю, що дитячі мрії мають збуватись.Вчора ми зустрілись зі Степаном. Відвідали підприємство. Говорили про техніку, дивились малюнки, слухали його історії. Маленький Степан — наш амбасадор повернення. Наше нагадування, що місто потрібно не лише дорослим, а й дітям. Їм — особливо.