⏺загалом, театр був частиною мого життя з дитинства - у моїй родині було якось прийнято раз-другий на рік ходити до театру, і я пам'ятаю своє абсолютне зачарування декорацією, що оберталася, у якійсь виставі в театрі франка за мотивами "пігмаліона" бернарда шоу.⏺у школі я була у англомовному театральному гуртку, ми брали участь у конкурсах та виступали на сценах київських театрів, але то було більш примусово, аніж добровільно. ніколи не мала акторських амбіцій чи бажання кимось іншим в театрі працювати, але, думаю, ці досвіди теж прищепили мені якесь додаткове зацікавлення театральним світом.⏺проявляти активний інтерес та ініціативу я почала більше в студентські роки. до навчання я ставилася втричі серйозніше, аніж по-хорошому було треба, тож часу на це захоплення було обмаль, але десь у цей період я перейшла від "а непогано б просто в театр куди завгодно" до "хочу побачити ось цього конкретного актора", "хочу на цю виставу бо мені сподобалася інша цього режисера", "хочу, бо промо-фото на сайті театру такі красиві".⏺а потім стався ковід, і ковідна тисяча, на яку тоді ще можна було набрати непоганих квиточків. а потім - повномасштабка, і якийсь час було не до того. а потім я заново відкрила для себе це щастя (вже з дорослими грошима).⏺театр для мене - це і мистецька насолода, і втеча від реальності. я женуся за отією ✨магією✨ ідеальної вистави, яка переносить у інший світ, яка гіпнотизує, змушує забувати, що я - це я, що я сиджу на кріслі, дивлюся на сцену, що тисне шкарпетка, що через пару годин знову полетять дрони.⏺хороша книжка також це може. значно швидше і доступніше, практично будь-коли і без сафарі на квиточки. але з театром досвід більш інтенсивний, неначе я провалююся у дійство повністю. ⏺театром легше перенасититися, і зараз, бува, я відчуваю що нагрібаю більше квитків, аніж добре для моєї соціальної батарейки. бо, зрештою, з книжкою ти взаємодієш переважно сам-на-сам, а театр - досвід колективний, соціальний. і не лише у сенсі ходити з компанією. його переривають тривоги, там бувають невиховані глядачі, мені можуть зіпсувати настрій занадто агресивні парфуми людини поблизу. ⏺якщо намагатися виставити ієрархію, то, мабуть, все ж переможуть книжки. не уявляю своє життя без читання: це базова потреба, я без нього довго не протягну і це не драматичне перебільшення; але театр - це подія, це перерва у рутині, це added flavour, це sprinkles on top. і я знаю, що тут є трохи кулєг-театралів, тож перенаправлю запитання - а чому театр любите ви?🕊скринька для повідомлень #відповідаю