Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - reading at midnight 🌙
Added 06 Dec 2025

reading at midnight 🌙

@reading_at_midnight
Number of subscribers: 850
Photos: 2,580
Videos: 36
Links: 606
Description:
навколокнижковий хаос з періодичними появами театрів, музеїв, кіно та кота вацлава
Source

reading at midnight 🌙 | Особисті речі. Розповіді про одяг у концтаборах і таборах смерті", Кар...

Telegram community logo - reading at midnight 🌙 reading at midnight 🌙 @reading_at_midnight
302 Views/Reach 2026-04-07 15:03 Message №2845
📚"Особисті речі. Розповіді про одяг у концтаборах і таборах смерті", Кароліна Сулєй#прочитане #nonfiction 🎞️Одяг як свобода. Одяг як приниження. Одяг як необхідність. Одяг як тавро.🎞️Культурна антропологиня та журналістка Кароліна Сулєй у своїй праці підіймає питання того, а що ж носили у концентраційних таборах - на позір таке очевидне. Але реальність, як завжди, набагато складніша (та цікавіша) за усталений однозначний образ.🎞️Це книга про пам'ять. Пам'ять про євреїв, яких грабували перед винищенням та про перетворення індивіда на безлику частину маси. Про в'язнів, яким хронічно не вистачало форменного одягу, про їхню тілесність, про відчайдушні спроби забезпечити гігієну. Про вплив гендеру, місця та причини ув'язнення на те, наскільки широким є спектр концтабірних досвідів. Про есесівців та наглядачок - завжди чистих та охайних, ніби істот з іншої планети. І про те, як смугаста табірна роба ставала символом мучеництва. 🎞️Я дізналася про те, що перші місяці у Равенсбрюку видавалися прокладки. Про жінок, які малювали свій табірний журнал мод. Про цілком офіційні табірні перукарні, де наглядочок чепурили ув'язнені. Про те, як підпільно ладнали бюстгалтери і як нужденним вцілілим привезли вантаж губної помади. Про силу-силенну побутових, щоденних дрібничок - геть незначних у загальному масштабі історії, проте надзвичайно людських та зрозумілих. Буденність, що є цариною жінок, не містить таких «подій», вона «ніяка». Пам'ять про Голокост - це й досі найчастіше пам'ять традиційна, «чоловіча» — про смерть, а не пам'ять «жіноча» про життя, яке клопочеться про тіло, предмети, зрештою - про вбрання. Усе це «чоловічій» пам'яті видається негідним або, в найкращому разі, просто прозорим. 🎞️Прекрасна робота - інформативна, відверта, делікатна та емпатична. Дуже приземлена й абсолютно не пафосна. Тут поєднані документи, свідчення, спогади та інтерв'ю, що проводила сама авторка. Матеріал послідовний, гарно структурований, і єдина дрібна заувага, що у мене виникла - тут багато референсів до візуальних матеріалів, і їх не складно знайти, але трохи дивно, що вони не включені як додатки.🎞️Абсолютно блискуча книжка. І важлива, бо вона допомагає пам'ятати реальність, а не десятиріччя вторинних нашарувань. Дуже раджу усім поціновувачам якісного історичного нонфіку, але морально може бути непросто, тож зважайте на свій рівень чутливості.Одяг буває реквізитом, дзеркалом, допомогою, перешкодою, маскою, латами, маніфестацією. Він розповідає про владу й підлеглість. Свободу й безпеку. За допомогою одягу можна когось знищити і врятувати. Він розповідає про нашу людяність. Навіть якщо ми не цікавимося модою, вона цікавиться нами.