📚"Мадонна у хутряному манто", Сабахаттін Алі#прочитане #fiction Марія Пудер показала мені, що я маю душу, а мені відкрилося, що вона - перша з усіх, хто досі траплявся в моєму житті - теж має душу. 😉Чоловік бачить портрет жінки і закохується. Або ж ні, давайте з початку.😉Безіменного оповідача по знайомству влаштовують в контору, де він має ділити кабінет з таким собі Раїфом-ефенді: тихим, сумирним, нікчемним чоловічком, на позір позбавленим будь-якого внутрішнього світу.😉Проте, чим більше він співіснує з Раіфом-ефенді, тим більш зацікавленим стає оповідач: йому кортить розгадати усі секрети цієї людини. І одного дня до рук оповідача потрапляє записник, де Раїф сповідається про молодість, проведену у Берліні після закінчення Першої світової та про закоханість у неї - Марію Пудер, ту саму Мадонну у хутряному манто.😉І це чергова моя березнева книжка, де почалося все за здоров'я, а закінчилося за упокій (бо цього місяця нічого, окрім "House of Leaves" не сподобалося, зізнавайтеся, хто мене зурочив 💀) Початок дуже зачепив, і налаштована ч була позитивно, але чим далі, тим більше ця книжка мене розчаровувала.😉Почнімо з того, що мені щиро сподобалася проза - "Мадонна..." написана меланхолійно-неквапливо, з глибокою увагою до найменших порухів душі. Тут багатенько гарних умовиводів про буття людиною в суспільстві, які так і хочеться розтягти на цитати - хоча подекуди вони бували ну аж занадто в лоба.😉А от що стосується змісту... Десь до середини у мене склалося власне уявлення про те, чим буде ця книга, яке дуже розійшлося з тим, чим вона виявилася насправді. Тож можна певною мірою навіть сказати, що я розчарувала саму себе і книжка тут ні при чому, розходимося.😉Мені здавалося, це буде історія про зіткнення романтизованого кохання із реальністю та оманливість перших вражень. По факту, це виявилася мелодрама про не-такого-як-усі чоловіка, який знаходить собі не-таку-як-всі-інші-жінки об'єкт обожнювання і через це руйнує як і власне життя, так і кілька навколишніх. 😉Я починала з великим кредитом довіри та доволі сильним співчуттям (якого надовго не вистачило) до Раїфа, його патологічної закритості та уразливості. Це могла б бути цікава інверсія гендерних ролей, якби Раїф не виявився (типовим для своєї епохи) мізогіном, який ставиться зневажливо до усіх жінок, окрім своєї обожнюваної Мадонни. Та й до неї він теж проявляє власницькі тенденції. А ще Раїф у нас - обожнювач російської літератури, і щось у його душевних метаннях теж дуже нагадувало мені наслідування оцієї всієї толстоєвщини з облизуванням "малєнькоґо чєловєка".На якийсь час, зовсім ненадовго, ця жінка вивела мене з повсякчасного безпорадного, жалюгідного стану, показала мені, що я чоловік, точніше сказати, людина, що маю необхідні для життя якості, що світ може бути не таким безглуздим, як здається. Але щойно наш зв'язок з нею урвався, щойно я вийшов з-під її впливу, як знову повернувся до колишнього стану. 😉До певного етапу, найкращою у цій книзі для мене була Марія Пудер - художниця, співачка кабаре, вільна, яскрава, емансипована жінка. Я дуже дивувалася тому, наскільки цікавою та свободолюбивою вона прописана, і як автор (на позір) дав їй багато агентності. Зарано зраділа. Ті кілька сторінок, коли я ще була наївно переконана, що (спойлер) стосунки остаточно закінчаться на тому моменті, коли після проведеної разом ночі Марія дає Раїфові відкоша - я була щаслива.😉Але. Раптова тяжка хвороба, яка перетворює її на кволе створіння, що потребує Раїфової підтримки? Прийняття Раїфового кохання бо [перевіряю нотатки] він розповів про свої суїцідальні думки і саме це переконало Марію у справжньості почуттів?? І, як вишенька на торті, секретна дитини - плод єдиної ночі пристрасті, після народження якої Марія жертовно помирає??? Вот ін стб-шний серіал із зис? Наприкінці я почувалася, наче автор зрадив і оригінальній характеризації Марії, і мені як читачці, і це були найсильніші емоції, що викликала "Мадонна...".😉Так, написано майстерно. І я розумію, що і де тут може зачепити за душу, але на мене це не спрацювало. На жаль, зовсім не моя книжка.