"Лимерівна", театр Франка, реж. Іван Уривський #театральне✨Класичний укрлітівський сюжет: бідна, але хороша дівчина Наталка кохає такого ж бідного приймака Василя, доки до неї залицяється Карпо, син заможної Шкандибихи. Матір-п'яничка силою примушує Наталю до вигіднішого шлюбу, в результаті страждають всі.✨Але божечки, як це поставлено і як зіграно - Уривський перетворює сільську драму на практично психологічний фолк-горор. "Лимерівна" - це гротескне, напружене, зловісне дійство, від якого мене брало дрижаками і сиротами. ✨Сцени, коли Наталку морально ламає спершу мати, потім свекруха - це найбільш моторошне зображення небажаного шлюбу з усіх побачених мною вистав; і, зізнаюся, очі були на мокрому місці. Та й взагалі, те, як тут на передній план виведено лінію психологічного насильства батьків над дітьми - це chef's kiss і вивищує цю виставу для мене над подібними сюжетами (скажімо, "Безталанною").✨Майже всі фірмові елементи режисури Уривського - присутні, але наскільки ж вони тут на своєму місці і потрібні, а не "шоб було/шоб познімали у тіктоки". Так, навіть рейв.✨Акторська гра - неймовірна. Королева мого серця Тетяна Міхіна до невпізнаваності перетворюється у п'яну та жорстоку Лимериху, а Анна Снігур-Храмцова тут дає найкращий, найбільш душороздираючий перформанс з усіх, що я від неї бачила (бо у "Землі" та "Невеличкій драмі" вона, зізнаюся, не дуже мені сподобалася). Та й решта касту не відстають, просто ці перформанси вразили найбільше.✨Я йшла з думкою перевірити, чи ця вистава овергайпнута - але ні, вона абсолютно appropriately hyped. Але вдруге, мабуть, не піду - бо гештальт закрито, одного разу вистачило відчути, ніби мене прибивають до землі бетонним блоком. Прекрасно-нищівна річ, дійсно майстерно зроблена.бтв: Рівне, "Лимерівна" їде до вас на гастролі вже 19 березня і квиточки ще є (навіть дешевше ніж у Києві), який непорядок! 💀