Моя задача - перекладати все зі старої архаїчної мови, якої ви тут тримаєтесь, на хорошу королівську англійську. ✨Сьогодні черговий випуск рубрики #театральне - завітала до театру Лесі Українки (який, дуже іронічно в контексті постановки, до повномасштабки називався театром російської драми та грав тією ж мовою 🐈) на виставу "Переклади" за п'єсою Браяна Фріла. Але, як ви бачите, вони все ж виправляються.✨Отже, у маленькому ірландському селищі є школа, а у місцевого учителя - фаната грецької і латини - є двоє синів. Манус допомагає тримати на плаву діло батька-алкоголіка, а Оуен полишив батьківщину шість років тому і раптово повертається як перекладач для англійської картографічної комісії - бо надіслані урядом військові не знають ані слова ірландською. ✨Комісія має скласти план земель та занести на мапу назви населених пунктів - перед цим, звісно ж, привівши їх до відповідності. Зрештою, яка ж різниця - Бун на Хауен чи Бернфут, якщо й сам Оуен назвався Роландом, аби англійцям було легше вимовляти? Навіщо взагалі потрібна та ірландська школа, якщо скоро відкриється безкоштовна англійська? Навіщо взагалі триматися за назви, мову та ідентичність?✨Ліричний відступ: пам'ятаю, колись давно на першому курсі юрфаку нас підловила лекторка з історії держави і права зарубіжних країн: дала листочок, де описувалися стосунки між двома країнами (а там загарбання, стирання мови, спровокована епідемія голоду тощо) і попросила сказати, про кого це. Всі дуже впевнено сказали про Україну і росію - до того моменту, коли лекторка звернула уваге на те, що голод стався у 19, а не 20 сторіччі. Тож так, це були Ірландія та Англія.✨"Переклади" - це рефлексія про мову, колоніалізм та ідентичність. Паралелей у англо-ірландських та україно-російських взаєминах можна шукати багато, і тому ця вистава зачепила у мені якийсь нерв - матеріал дуже сильний, я навіть пошкодувала, що не читала п'єсу (хоч її і критикують через неісторичність та певне згущення фарб). Тож зараз хочеться надолужити і знайти собі трохи нонфіку на ірландську тематику.✨У київської постановки Кирила Кашлікова - абсолютно класична драматургія ("це вам не Уривський" (с)). Тут багато тексту і мало динаміки, тож вистава здається доволі затягнутою. Перша дія тривалістю в годину - це, по суті, суцільна експозиція, і так, я була б не проти певних скорочень.✨Попри те, що може бути важкувато втримати фокус протягом майже трьох годин, я б назвала "Переклади" дуже недооціненою виставою. Це хороший варіант, якщо хочеться щось на подумати та порефлексувати. Ще, й за київськими мірками, квитки дуже доступні - я давно не бачила першого ряду центральних бенуарів по 250 гривень.✨ Наприкінці вистави актори у короткій промові вже відкрито звернули увагу на все ті самі історичні паралелі - бо, все ж, є різниця, якою мовою, і між Бахмутом та артьомовськом різниця також є. А ще багато рідних і близьких акторів та працівників театру у ЗСУ, і вони попросили підтримати донатом збір на потреби бригади "Рубіж" - ✨ділюся баночкою ✨і з вами теж 🫶