⏺Легше сказати, кого з героїв я не зненавиділа - мабуть, найменше Ізабеллу та Кетрін-молодшу ближче до кінця сюжету - але водночас, їх все ж шкода. І Кетрін-старшу - особливо. Вона literally haunts the narrative, і, водночас, її так мало, а Неллі до неї дуже критична та несправедлива (а на моменті смерті і похорону - особливо безсердечна). Ех, хотіла б я більше почути про Кетрін Ерншо з її власних вуст, без лицемірно-святенницьких фільтрів - та Емілі Бронте дає нам лише невеликий уривок щоденника, а що я побіжно бачила з численних рітелінгів не сильно надихає.⏺А ще, "Перевал" - то роман про жахливу несвободу. Місцеві герої є заручниками обставин - походження, раси (не-білість Гіткліфа - то ціла тема академічних досліджень), соціального стану, гендерних очікувань, і звільнення знаходять лиш у смерті. Місцевий ізольований сетинг призводить до того, що в них фактично відсутні варіанти, куди можна скерувати свої (деструктивні) почуття, окрім однієї *класово відповідної* родини по сусідству. І тому всі романтичні метчі Кетрін-молодшої - двійко її кузенів, бо містеру Локвуду вона недостатньо правильна жінка. І слава богу."How do you feel, Catherine?" he repeated."He's safe, and I'm free," she answered: "I should feel well - but," she continued with a bitterness she couldn't conceal, "you have left me so long to struggle against death, alone, that I feel and see only death! I feel like death!" ⏺Не скажу, що насолодилася читанням - радше, мене підганяв якийсь такий трішки збочений інтерес дізнатися, а що ці дивні нещасні люди ще таке втнуть. Дивним чином схоже відчуття з переглядом якогось гілті-плежер реаліті-тв (наприклад "Кохана, ми вбиваємо дітей". Чи "Говорить Україна Йоркшир"), пробачте таке порівняння 💀⏺Але я б все одно радила читати, щонайменше аби скласти власну думку - тим більше, україномовних видань зараз до кольору до вибору. Та й до історії важко зберегти байдужість, адже матеріал дуже благодатний для аналізу, розборів та суперечок, я б на книжковий клуб за "Перевалом" з радістю б колись сходила.⏺Я читала книгу в оригіналі, втім, якщо ви вже маєте досвід з прозою 19 сторіччя, нічого складного (окрім мови слуги Джозефа) там немає. Бонусом можна пограти у дрінкінг гейм, коли хтось із персонажів ejaculates something. Так, я знаю що це "вигукує", але моєму внутрішньому семикласнику дуже весело, дуже нравицця. 🤭