😉 "Agua Viva", Clarice Lispector#прочитане #fiction A fantastical world surrounds me and is me. 😉 У "Agua Viva" нуль сюжету. Дійсно нуль, це не як у "Пристрасті згідно з Г.Х.", де є хоча б зав'язка про те, що жінка знаходить таргана та інтрига, з'їсть вона його чи не з'їсть (спойлер: з'їсть). Вся ця книга - один суцільний монолог авторки-художниці про її спроби схопити саму сутність буття в моменті та надати їй словесної форми.I am not going to be autobiographical. I want to be "bio." 😉 Звучить дуже абстрактно (і трохи мудровано, визнаю), але так воно і є. Текст геть хаотичний, і дійсно відчувається як пряма трансляція потоку думок тобі у мозок - от тут про природу дзеркал, от тут ліричний відступ про характер кожної квітки, лейтмотивом - щось про печери і пустелі. Подекуди я відчувала себе середньовічною селянкою, що слухає святу месу латиною - і цей потік підхоплює і несе, як вода. А в кінці я сиджу і сльози на очі навертаються, бо Ліспектор таки зробила це. Таки спіймала якусь грань правди, таки змогла висловити невисловлюване. 😉 Ліспектор - абсолютно унікальна авторка, і ніхто не пише, як вона. Ані емоційно, ані стилістично. "Agua Viva" - це дійсно живий текст, наче дихаючий, ритмічний, на тонкій межі з тарабарщиною, яку треба більше відчувати шкірою, ніж розумом. Ну а якщо ми тут говоримо про есенцію життя, то синтаксисом задля цього можна і пожертвувати - я дуже посміхалася через історію у передмові, у якій Ліспектор писала листи протесту французьким перекладачам, які вирішили підправити її пунктуацію до загальноприйнятих норм.Following myself along is really what I'm doing when writing to you and now: following myself without knowing where it will lead me. Sometimes it's so hard to follow myself along. Because I'm following something that's still nothing more than a nebula. Sometimes I end up giving up. 😉 От десь у "Часі зірки" була цитата, що життя - це удар в живіт; так от приблизно кожен четвертий абзац тут відчувається, як удар в живіт. Я радію, що здобула фізичний примірник, бо він у мене весь помальований олівчиком, бо не вистачило б ніяких стікерів на виділення фрагментів у коротенькій книжечці менш як на сотню сторінок.I live from an underlying layer of feelings: I am barely alive. 😉 Ця книга потрапила мені до рук у дуже потрібний момент. Бо це не просто література, а радше якийсь такий... інтимний експірієнс. Сакральний та езотеричний. І воно з тобою або конектиться, або ні. Зі мною - дуже сильно. Сподіваюся, і до цієї книжки колись дійде черга на український переклад.Everything comes to an end but what I'm writing to you goes on. Which is good, very good. The best is not yet written. The best is between the lines.