Telegram statistics channel - @rdugua

Чому РДУ важко виховувати дітей?Взаємодія з дітьми у дорослих фактично - одностороння.В дитини емоційний інтелект тільки розвивається і розвивається він через імітацію дій дорослих.Дорослий РДУ, як ми памʼятаємо, займаються соціальним маскінгом.Більшість РДУ взагалі не знають про свою особливість, тому не працюють над собою в плані розвитку емоційного інтелекту.І виходить, що запит дорослого РДУ: «покажи мені як, і я під тебе підлаштуюсь», який працює з іншими дорослими, не може реалізуватися з дитиною!Бо дитині самій треба «побачити, як» і повторити.⚠️ Дитина не може зрозуміти соціальні сигнали внаслідок не сформованої по віку психіки, а дорослий РДУ не може їх адекватно надати внаслідок проблем з увагою та концентрацією.Таке собі «твое моє не поніме».Дитина зривається на істерику, бо в кожної дитини є неусвідомлене сильне бажання до соціальної взаємодії.В дитини формується комплекс відторгнення.А якщо дитина з РДУ, то в неї це все ще більше посилюється, розвивається тривога.✅ Фактично, єдина взаємодія, яка непогано виходить у дорослого РДУ - це гра.Але ж гра може швидко набриднути.✅ Тому шлях у нас один - працювати над собою, формувати свій власний емоційний інтелект.❌ Не намагатися маскуватися хоча б перед дитиною. Бо це вимагає величезних витрат психічної енергії.Виснажує і формує до дитини, як «винуватця» цих проблем, ваше негативне ставлення.❌ Не намагатися бути «інстаграмною» мамою чи татом.Бо там все не реальне, ви ж знаєте!РДУ насправді важко жити в цьому світі соціальних ілюзій. #когнітивніспотворення #маскінг #виховання #виконавчадисфункція

Вивчена безпомічність.Коли мені було 7 років, народилася моя сестра.Це був рік аварії на Чорнобильській АЕС. І початок поступового руйнування СРСР.Біля нашого будинку було 3 магазини - хлібний, молочний та бакалея.Вже з 7 років в мене зʼявився обов’язок в сімʼї - допомагати з придбанням продуктів.Трошки пізніше, коли почалася «перестройка», зʼявилися талони на продукти, тато вже давав мені гроші, ще рублі, і я вела книгу обліку своїх витрат на продукти.Потім гроші замінили купони. Ми з мамою в чергах за всім. Продуктами, шампунями, туалетним папером.Я була повністю самостійною дитиною, яка ще і нянчила сестру.І ось тепер, коли я бачу батьків, які допомагають вдягати штани своїй 6-річній дитині, в якої затримка розвитку, але є руки і ноги - в мене сум.Насправді, навчити побутовим навичкам навіть дуже сильно розумово відсталу дитину - не проблема.Проблема в батьках, які сприймають дитину настільки хворою, що формують в неї вивчену безпомічність.Вчити - довго. Це процес, який вимагає витрат часу.Це як звичайне заняття в логопеда. Тільки в логопеда вчимося мовленню, в з батьками - їсти ложкою та вдягатися.І ось у батьків банально не вистачає терпіння.Плюс жалко дитину.Життя - це боротьба.Боріться за свою дитину і вчіть її боротися.#педагогіка

Часто розповідаю батькам, чому діти можуть не показати ніяких результатів перші 6 місяців занять.Коли ми засвоюємо нове знання, чи то моторне, чи сенсорне, чи мовленнєве - воно закріплюється 1,5 місяця.Але щоб залишилося назавжди, нервові провідні шляхи, які утворилися, повинні мієлінізуватися.Мієлін - це така собі «ізолента» яка захищає наші нейронні звʼязки від атаки імунними клітинами, бактеріями та вірусами.Я вчу англійську. Вчу і забуваю слова. Вчу наново.Каша в голові. Не можу слова нормально вимовити.Але я це все знаю! Чому так?І ось нещодавно в один момент все, що я вчила одночасно «прорвало».Я перестала робити свої помилки, тести пишу на 95-98 балів.Це все добряче підняло мені мотивацію (дофамін).І тут я порахувала - 6 місяців. Просто прийшов час.Знання роблять нас вільними.Коли ти розумієш, чому відбувається щось в твоїй голові, то ти розумієш, як виглядає кінцева ціль і як довго до неї треба йти.Для РДУГ дуже важко зберігати мотивацію на довгострокові перспективи. Тому ми розбиваємо всі досягнення на етапи, щоб отримувати дофамін для наступних досягнень.Але є такі речі, в яких ніяким чином ти ці етапи не можеш зробити, не можеш скоротити строки отримання результату.І тут спрацьовує інша мотивація.Якщо я не здам на 3 курсі аспірантури англійську (по новому протизаконному закону 😂), то купа моєї праці та грошей влетять в трубу.Варіантів не було. Я з боєм, з прокрастинацією, з купою вигаданих термінових справ, через силу РОБИЛА свої завдання.Бо в мене дуже дуже класна репетитор.І я не хочу її засмучувати.Ця людина знайшла до мене підхід і сформувала саме ту, головну мотивацію, якій я вчу батьків - емоційна винагорода.Сьогодні отримала сертифікат закінчення першого рівня.Через певний час я все ж таки повинна спілкуватися англійською.Лупаємо цю скелю.#виконавчадисфункція #мотивація

⚠️ Роботаголізм, як засіб уникнути хатніх справ та виховання дітей.Розмірковую над тим, чому після двох поколінь «радісних радянських громадян» ми отримали стільки РДУ з обтяженням саме по поведінковим аспектам.В перші роки життя дитині дуже важливо мати поряд адекватних батьків, які вкладають в її розвиток.Наприклад, легкі форми ДЦП долаються саме в перші місяці життя через масажі, ЛФК, басейн.Для компенсації РДУ потрібні батьки, яки будуть займатися розвитком дитини.Це не щось «космічне». Звичайне виховання через спільну гру, розмови (а не мультики), рух на дитячих площадках (не телефон).Натомість батьки з РДУ, які не в стані опанувати себе самого, стикаючись з викликом батьківства, часто знаходять шляхи, як того батьківства максимально уникнути.Високий рівень інтелекту та емпатії не дає просто не робити чогось, людина шукає пристойну причину.І такою причиною стає робота.Вважаючи, що на роботі запросто можуть бути присутні гіперфокусні проекти, тато може пропадати з дому на декілька днів.Дорослі РДУ розповідають на консультаціях, що свого тата не бачили взагалі, бо він рано уходив та пізно повертався з роботи, коли вони вже спали.Блага ціль - забезпечити сімʼю «у важкі 90-ті» переросла в наявність покоління, яке мало татусів, фактично їх не маючи.Ще сумніше - мами РДУ. Мами, які дуже швидко втрачають цікавість до дитини, бо дитина - це рутина. Виховання дитини - рутина. Це мінімум 3 роки життя, поки з цього «проекту» можна буде отримати хоть якийсь результат (читай - дофамін).Якщо мама не скомпенсована, не має підтримки, розуміння, що відбувається з нею самою, то материнство стає викликом.А тепер уявімо, що дитина має пологову травму, гіпоксію, при яких ще потрібно зайнятися реабілітацією, і рахунок іде на дні?РДУ-людей ще більше травмувала «совкова» педагогічна система, яка перейняла на себе обовʼязки батьків. Сформувала бачення, що «ось в садочку виховають, в школі - навчать».Шоком для батьків стає той факт, що дитину з РДУ треба було готувати до школи, готувати сидіти по 30 хвилин за столом, концентруватися на завданнях.І повертаючись до теми посту - робота для РДУ часто стає «прикриттям» від побутових справ, які є рутиною.Все більше люди з РДУ просто відмовляються мати дітей.