wolfigelkott

Хто такі ногаї — і чому ми так мало про них знаємо? Яким був Південь України до колонізації Російською імперією? І який слід ногаї залишили в українському побуті, мові, музиці та уявленнях про степ і степову культуру?У новому випуску подкасту «Пороблено» говоримо про тюркський народ ногаїв, який жив на українському Півдні і був важливою частиною історії степу.Гість випуску — Ігор Ходжаніязов, дослідник історії традиційної музики, музикант, дослідник тюркських народів України, автор телеграм-каналу @anonimny_avtor.Тема Півдня України та його колонізації лише починає відкриватися для більшості українців. Дехто й досі уявляє ці території як «порожній степ», «нічийні землі», «Дике поле», де до приходу імперії ніхто не затримувався. Але насправді тут постійно жили різні народи, існували складні зв’язки, конфлікти, торгівля, взаємні впливи й жорстокі реалії свого часу.У цьому випуску говоримо про те:— хто такі ногаї, де вони жили і яке місце займали в історії українського Півдня;— який стосунок до колонізації степу мали українці;— якою була історія стосунків козаків і ногаїв і до чого тут чабани;— які ногайські слова досі побутують в українській мові;— як Російська імперія розправлялася з ногайцями та ламала їхній спосіб життя;— хто сьогодні називає себе ногаями і де в Україні збереглися їхні поселення:https://www.youtube.com/watch?v=k-F0SrLeDowЦей випуск ми записали за кілька місяців до мобілізації Ігоря Ходжаніязова до лав ЗСУ. На превеликий жаль, Ігор загинув 28 червня 2026 року під час виконання бойового завдання. У нього залишилися дружина і троє малих синів.Просимо підтримати родину:🫙Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5t1FbPYvYm💳 Моно 4874 1000 3016 7061✉️ Приватбанку: 5168 7521 5313 1795PayPal: [email protected]Якщо Ви знали Ігоря особисто або просто хочете долучитися до збору і систематизації його наукової та творчої спадщини, запрошуємо долучитися до групи “Спадок Ігоря Ходжаніязова” у фейсбуку та в телеграмі.

Коли заходить мова про військову могутність Кримського ханату, зазвичай згадують сухопутну армію. Проте морська історія півострова приховує значно більше нюансів. Розбираємося, чи існували у держави власні морські сили та чому цей пласт історії залишається маловідомим.💠Як Хаджі I Ґерай намагався побудувати незалежну морську торгівлю в порту Авліта та конкурувати з Генуєю?💠Як кораблі ханату використовувалися для логістики та перекидання тисяч військових через Дніпро і Керченську протоку?💠Де на півострові будували найбільші османські галеони і яку роль у мореплавстві відігравали кримські татари, уруми та румеї?💠Як анексія ханства, насильницьке російське переселення християнського населення та шторм 1861 року знищили традиції кримського суднобудування?Розповідаю про кримську морську спадщину та її символічний зв'язок із сучасними Військово-морськими силами України.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/11eМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/pro-flot-krimskogo-khanstva-aMoQ5

Ми звикли бачити в грецьких назвах міст півдня України ознаку глибокої європейської традиції та зв'язку з колискою демократії. Але за вивісками “Нікополь”, “Мелітополь” чи “Севастополь” стоїть не історична тяглість, а холодна імперська канцелярія кінця XVIII — початку XIX століття.💠Як відокремити справжню давньогрецьку спадщину від колоніальних декорацій?💠Чому імперські топоніми на кшталт Севастополя чи Євпаторії є прямим підлогом і банальною крадіжкою назв у абсолютно інших античних міст?💠Як милозвучна форма закінчень на “-поль” спрацювала як історична анестезія, змусивши суспільство добровільно триматися за маркери власної амнезії?Розбираємо, як російська імперія використовувала штучну псевдогрецьку топоніміку для створення ілюзії “порожнього степу”, куди цивілізація нібито прийшла лише разом із російським багнетом.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/8ebМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/psevdoantichni-nazvi-yak-zbroya-rosiiskoyi-kolonizaciyi-fqB-1

Коли заходить мова про військову могутність Кримського ханату, зазвичай згадують сухопутну армію. Проте морська історія півострова приховує значно більше нюансів. Розбираємося, чи існували у держави власні морські сили та чому цей пласт історії залишається маловідомим.💠Як Хаджі I Ґерай намагався побудувати незалежну морську торгівлю в порту Авліта та конкурувати з Генуєю?💠Як кораблі ханату використовувалися для логістики та перекидання тисяч військових через Дніпро і Керченську протоку?💠Де на півострові будували найбільші османські галеони і яку роль у мореплавстві відігравали кримські татари, уруми та румеї?💠Як анексія ханства, насильницьке російське переселення християнського населення та шторм 1861 року знищили традиції кримського суднобудування?Розповідаю про кримську морську спадщину та її символічний зв'язок із сучасними Військово-морськими силами України.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/11eМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/pro-flot-krimskogo-khanstva-aMoQ5

У жовтні 1921 року більшовицька Москва створила у Криму автономію. Проте це рішення не мало нічого спільного із самовизначенням корінних народів і стало виключно прагматичним політичним інструментом. Національний статус КрАРСР та залучення кримськотатарських кадрів до керівництва служили вітриною для совєтської пропаганди за кордоном, зокрема на мусульманські країни.Головним інструментом цієї політики став короткий період коренізації 1920-х років, який зумовив потужний, але контрольований спалах культурного й наукового життя кримськотатарського, караїмського та кримчацького народів. Цей спалах став спробою місцевої інтелігенції використати більшовицькі декларації для реальної модернізації національного життя.Проте совєтська національна політика виявилася пасткою. Уявний добробут було лише стратегічною паузою та підготовкою до тоталітарної уніфікації, системного державного терору й геноциду. Коренізація дозволила Москві повністю облікувати потенціал корінних народів, щоб згодом знищити субʼєктність півострова.Матеріал на Сабстак: https://wolfigelkott.substack.com/p/20fМатеріал на Друкарні: https://drukarnia.com.ua/articles/krimska-arsr-vid-chervonogo-renesansu-do-chornoyi-vesni-_bxXE

Поки пишу текст про Кєрич як найстарше місто України (або ні), дуже кумедно бачити поряд з ним в цьому списку не тільки Аккерман (Білгород-Дністровський), а ще й Кілію. З нею міт "найстаршості" виникає через існування двох однойменних поселень на різних берегах Дунаю та нашарування локальних легенд.Однією з таких є легенда про заснування міста Александром Македонським (!) під назвою "Ахіллія", яка ґрунтується на співзвучності назв та факті перебування Александра на Дунаї. Під час Балканського походу Александр справді переправився через Істр (Дунай), щоб розбити гетів, однак він спалив місто гетів, приніс жертви богам і негайно повернувся на південний берег. Нема жодної інформації що він засновував на Дунаї хоч якесь поселення. Інша легенда пов'язана зі спробою вивести назву Кілія від грецького імені Ахілла (через "Ахіллейю") є типовою народною етимологією XIX століття.Ключ до розуміння віку міста лежить у його географічному розташуванні, бо історична Кілія — це село Кілія-Веке (Chilia Veche, або Стара Кілія) на правому, румунському, березі Дунаю. Воно асоціюється з візантійською фортецею Ликостомо (грецькою «Вовча паща»), що згадується в портоланах XIV століття. Село має право претендувати на середньовічну спадщину, оскільки було важливим торговим вузлом генуезців.Наша Кілія на лівому березі виникла значно пізніше як Нова Кілія, бо протягом тривалого часу лівий берег був лише плавнями. Перші згадки лівобережної Кілії припадають на правління молдавського господаря Штефана III Великого, який у 1479 році збудував тут кам'яну фортецю для захисту від османської загрози. До цього моменту говорити про існування стабільного міста на цьому боці річки неможливо.Після захоплення фортеці османами у 1484 році Нова Кілія стала центром адміністративної одиниці (нахії) і важливим портом для всього Буджаку, що входив у склад Кримського ханства. Саме в цей час місто набуло того планування, фрагменти якого можна простежити історично.Щодо назви, найбільш імовірною є версія походження від грецького κελλάρι (комора, келья) або похідних від нього кримськотатарського чи турецького kiler (комора, підвал), що вказує на функціональне призначення поселення як місця зберігання товарів (зерна, солі, риби), що транспортувалися Дунаєм, а не на його видумане античне минуле. Також розповсюдженою є виведення назви з кримськотатарського та турецького kil (кіл, глина, що використовується як мило), через глинисті береги Дунаю.Таким чином, сучасна Кілія — це місто пізньосередньовічного походження, чия історія штучно "подовжується" через привласнення спадщини правобережного румунського поселення та видумування міських легенд.

Пласт у Криму113 років тому, 12 квітня 1912 року у Львові відбулася перша пластова присяга, що започаткувала скаутський рух в Україні, який згодом поширився на Крим.Перші пластові підрозділи в Криму з'явилися в середині 1990-х років, у перші роки відновлення незалежності України. Тоді на півострові діяли кілька пластових осередків: в Акмєсджиті (Сімферополі), Ак'ярі (Севастополі), Кєзлєві (Євпаторії), Ялті та Керчі.У двохтисячних роках пластові організації в Автономній Республіці Крим занепали, але протягом 2010-2014 років діяльність Пласту була відновлена в трьох містах Криму: Акмєсджиті, Яни Капу (тоді Красноперекопську) та Бахчисараї. На території Криму було проведено два вишколи дійсного членства, учасниками яких стали місцеві пластуни та пластуни з інших регіонів України.З 2011 по 2013 роки включно організовувалися літні юнацькі табори. Також пластуни організовували передачу Вифлеємського вогню миру громадам Акмєсджита, Ак'яра та Яни Капу.Кримські пластуни брали активну участь у вишколах, змаганнях і таборах на материковій Україні, а також приймали гостей з материка в кримських літніх пластових таборах. Останній такий табір відбувся влітку 2013 року.Старші пластуни брали активну участь у русі "Євромайдан-Крим", підтримці блокованих українських військових під час російської окупації Криму в лютому-березні 2014 року. Після окупації всі активні виховники виїхали з Криму, але частина з них продовжує активно пластувати на материковій Україні.Після окупації Криму у 2014 році діяльність організації на півострові стала неможливою. Кримські пластуни діють в екзилі, зберігаючи традиції та готуючи зміну для відродження Пласту в Криму.

Капсіхо́р (Морське)🇺🇦Феодосійський районЗасноване не пізніше VIII–IX століть, XIV–XV входило до складу Солдайського консульства Генуезької республіки, про що нагадує донжон Чобан-Кулє. У 1475 році завойоване Османською імперією і включене до санджака Кєфє, а у 1775 році увійшло у Кримське ханство.У 1778 році 78 мешканців села були виселені російськими військами в Надазов'я, але більшість місцевих румеїв прийняли іслам та уникнули переселення. У 1783 році разом з усім ханатом анексовано росією.За даними 1805 року у Капсіхорі було 235 жителів, виключно кримських татар, в за переписом 1926 року тут мешкало вже 1562 особи, з них 1536 кримських татар, 12 росіян, 8 німців, 4 українці, 1 грек та 1 вірменин.18 травня 1944 року кримські татари були насильницьки виселені до Центральної Азії, а саме село у 1945 році перейменували на Морське.Назва Qapsihor походить від середньогрецького κάψα (спека) або латинського capsia (скриня, кам'яний ящик, через таврські могильники) у поєднанні з χώρα (село, країна).

Мангуш (Прохладне)🇺🇦Бахчисарайський районУ часи Кримського ханства село входило до Бахчисарайського каймаканства. У документах Манкуш уперше зафіксовано у 1634 році як поселення, куди переселялися християни з османського санджака Кєфє.Християнську частину населення, урумів, російські війська насильно переселили у 1778 році у Надазоі'я, де вони заснували однойменне село. Коли у 1783 році Крим анексувала росія, у селі залишилося лише 18 кримськотатарських родин. Згодом його заселили відставними солдатами та селянами. За даними 1805 року, у селі проживало 564 особи у 139 дворах.За переписом 1926 року, у селі проживало 1193 особи, з яких 994 були росіянами, 183 — кримськими татарами, 12 — українцями та 3 — греками. 18 травня 1944 року кримські татари були насильно переселені з села до Центральної Азії. 21 серпня 1945 року Мангуш перейменували на Партизанське, а у 1962 році — на Прохолодне.Назву manğuş виводять від mañuş — птаха дикуша чорна, або родової назви; quş кримськотатарською — птах.

Сюю́р-Таш (Білокам'яне)🇺🇦Бахчисарайський районВперше згадується у посла Речі Посполитої Мартіна Броневського у 1578 році. З XVI століття і до 1604 року в селі існувала громада нащадків генуезців, які переселилися з Кєфє в 1475 році. Вони вступили на дипломатичну службу кримських ханів, мали в селі римсько-католицький храм, а їхній голова носив титул "сююрташ-бей". На початку XVII століття генуезців переселили в село Фоти-Сала.Після анексії Криму росією у 1783 році село згадується як Севирташ. У 1805 році тут проживало 365 кримських татар, до 1897 року кількість жителів зросла до 821, з них 815 були кримськими татарами, на 1926 рік у селі було 780 осіб, 763 кримських татарина та 17 росіян.18 травня 1944 року кримські татари були депортовані в Центральну Азію, а у спорожнілі будинки були завезені переселенці з Орловської та Брянської областей росії. 21 серпня 1945 року Сююр-Таш був перейменований у Білокам'яне.Кримськотатарською süyür (діалектне, літературне süyrü) — гострий; taş — камінь.