Смачно пообідавши в «Велюрові», де Ломако колись гучно святкував свій День народження, Сашко написав пост. Підказував тези махінатор Блауш, який є кращим другом колишнього секретаря. Пост вийшов у стилі «Спасіте-памагіте, не віноваті ми». Головне: Атрошенко крутий якось полаявся з Зеленським. І через це почалась політична криза, бо святих ріднодомівців обшукували, місцеве самоврядування душили, бо Атрошенко не вміє комунікувати з центральною владою. Рейко запропонувала, щоб тоді Атрошенко поїхав до Зеленського та порозумівся. На що Ломако відповів, що так не вийде. Бо про яку ж біду тоді буде плакати Пістончик щоразу, як до найкорумпованішої влади міста знов прийдуть обшуки. Короче, сів Ломака на білого поні, і по скакав по кругу. А мораль цієї басні така: один Ломако спонукав Атрошенка лаятись з Зеленським. Бо він зрозумів, що помножити на нуль царя може тільки цей Президент. А Ломаці те і треба - щоб скоріше гауляйтера посадили до буцегарні та очистили йому електоральне поле від погрязлого в корупції Патрона. Так що тут ми заодно. Насправді, ніхто не зробив більше на шляху Атрошенко до буцегарні, ніж його вірний Пістон.