Медіа, людина, держава | Послухав Портнікова, де той висловився про ситуацію з Дуровим і телегр...

Послухав Портнікова, де той висловився про ситуацію з Дуровим і телеграмом. Знову почув про журналістів, які мають бути відповідальними, інформуючи суспільство. Це традиційна етатистська легенда про "місце і роль журналістики". Насправді, журналістика така ж підприємницька діяльність, як і будь-яка інша, де люди - журналісти - створюють продукт чи послугу, що забезпечує попит певної кількості людей на інформаційний продукт та отримують від останніх винагороду.Портніков знову видає за журналістику служіння владі (суспільству, народу іншому тотему колективізму тощо), яке не має нічого спільного з журналістикою. Якщо журналіст обирає не ринок і задоволення потреб людей (або в умовах відсутності такого ринку), а обслуговує вузьке коло осіб в державі, то тут підприємницький успіх, який забезпечується вдалим позиціюванням, якістю і ціною продукту, заміняється на "дотримання стандартів", ретельне обрання "джерел" та ін. (дивись т.з. "стандарти журналістики"), а по суті лояльність замовнику, тобто владі, яка оплачує таку роботу зазвичай наперед. І робота ця полягає саме в "інформуванні" (фактично - дезінформуванні) населення, тобто поширенні серед населення державної пропаганди, індоктринації людей, нав'язування їм штучних конструкцій та політичних схем замість логічного і непротиречивого пояснення природи тих подій, що відбуваються. Світ анонімної інформації Портніков називає "світом ілюзій", забуваючи що критерієм достовірності є не посилання на "офіційне джерело", а причинно-наслідкові зв'язки і логіка людської діяльності, якими можна "перевірити" будь-яку інформацію. До того ж, більшість т.з. інформації людям просто не потрібна, а ту, яку вони цінують, вони здатні оцінити і на достовірність, спираючись на досвід, свої знання і знову таки, на фундаментальні принципи людської діяльності з якими ми знайомі з дитинства і вивчаємо все своє життя. Посилання на державних авторитетів і установи є, за Портніковим, гарантією надійності і достовірності, що звісно не витримує жодної критики."Анонімний телеграм" якраз і є доказом того, що там, де телеграм популярний, не існує ринку інформацїі, не існує свободи слова і журналістики. А пропаганда, між іншим, із задоволенням використовує анонімність для поширення свого "продукту", оплачуючи роботу значної кількості активних телеграм-каналів. Але головне тут інше - в умовах знищеного ринку і ліквідації незалежних медіа, телеграм і анонімність дозволяють людям самостійно організувати інформаційне самообслуговування, поширюючи альтернативну думку, критичне мислення і достовірну інформацію. Саме з цим і воює Портніков, а насправді, всі держави світу.