Складно усвідомити, що все, що ми вважаємо нашим, насправді нам позичено. Єдине, чим ми по-справжньому володіємо — це наш розум. Все інше може бути забрано в одну мить: майно, тіло, сім'я, друзі — все може бути забрано в одну секунду без попередження.

«Ми можемо користуватися і насолоджуватися всім, але той, хто виділив свій дар, вирішує, як довго ми будемо орендарями; наш обов'язок — тримати напоготові дари, які нам дали, протягом невизначеного часу і повернути їх, коли їх зажадають, без жодних нарікань», — пише Сенека.

Звідси дві дії, які ми можемо робити за допомогою розуму:

1️⃣ Цінувати те, що маємо;
2️⃣ Не прив’язуватись.

Перший пункт про певний спосіб життя, коли ми маємо цінності, живемо не в гонитві за швидкими емоціями та задоволеннями, а здатні володіти собою, цінувати себе. Бо тільки той, хто знає собі ціну, зможе цінувати інших, бути вдячним за те, що має і не розмінювати це на ілюзії.

Для другого пункту стоїки пропонують потужну практику premeditatio malorum — уявляти події, які можуть піти не так або речі, які можуть бути забраними у нас. Це допомагає нам підготуватися до неминучих життєвих невдач. 

Складно уявляти щось неприємне, але хвороба, зрада, звільнення, розлучення, невдачі та інші негаразди часто приходять зненацька і саме тому є особливо болючими, бо ми не готові до них.

📌 «Знав би, де впадеш – соломку підстелив би...» — каже прислів’я. Premeditatio malorum — це саме та соломка.

Стелити її трохи ніяково, але треба памятати, що найкраще, що ви можете зробити для цінних людей та речей — цінувати та любити їх тут і зараз, а не сліпо вірити, що вони з вами до кінця віку.