🫤 «Та що там робити?!»: як ми знецінюємо одне одного, і себе теж

❤️‍🩹 Знецінення в будь-яких стосунках болить. Але не завжди люди усвідомоюють, що знецінюють інших. Цим постом ми б хотіли нагадати, як знецінення може непомітно (а деколи й дуже помітно) отруювати наші стосунки.

🗯️ Знецінення діяльності може «ховатися» у фразах на кшталт:

«Від вас багато не треба, там тільки оком глянути. 5 хв роботи»;
«Ну що, шкода затриматись? Ти диви, велике цабе…»;
«Таке собі у вас вийшло. Треба було зробити отак…»;
«А от Петро робить краще»;
«Я ж казав/ла…»;
«Хмм… Могли б і постаратися»;
«Та тобі просто пощастило, так би хто в тебе повірив?»;
«Ну може наступного разу зробите нормально» (коли і цього разу було добре!).

😔 Знецінювати можна і почуття та переживання:

«Ой, та було б чого плакати»;
«Та нічого страшного не сталося, не драматизуй»;
«І через це ти засмутився/лася? Господи…»;
«Ну от у тебе така ситуація… А в мене он яка! І що я, жаліюся?»;
«У твоєму віці я вже…».

Так само знецінення криється у нібито невинних діях:
🔸 вирішити, що чужий номер телефону можна передати без дозволу;
🔸 що довге голосове повідомлення людина точно матиме час і можливість послухати;
🔸 очікування колег, що «півгодинки подивитись робочу пошту» на вихідних - не така вже й трагедія.

➡️ У ядрі знецінення є переконання:
хтось інший дає собі право вирішувати, наскільки важливими є твої зусилля, час, почуття, потреби чи кордони.

⏺️

Причини знецінення можуть бути дуже різними:

🔹 хтось відтворює спосіб спілкування, до якого звик;
🔹 чиїсь досягнення сприймали як належне — і людина так само сприймає досягнення інших;
🔹 комусь казали «нічого страшного», коли було страшно, — і тепер так само людина намагаємося «заспокоїти» іншого/у;
🔹 для когось знеціненя стає способом підняти власну цінність, применшуючи досягнення іншого/ої;
🔹 хтось так заздрить і конкурує.

Часом знецінення допомагає легше отримати бажане. Наприклад, фраза «Чи можеш ти приділити мені пів години?» залишає іншій людині право відповісти «ні». А от «Та це всього лиш пів годинки, ну що тобі, складно?» вже додає до прохання трохи провини.

Маркерами знецінення можуть бути слова «просто», «лише», «всього» (вони ніби на старті применшують дії іншого/ої):
«просто зроби»; «просто подивися»; «просто не переживай»; «лише пробігтися очима»; «всього одне маленьке прохання».

❗️ Якщо довго перебувати в середовищі тих, хто має багато знецінення до тебе, часом можна перейняти таке ставлення до себе.
І тоді вже внутрішній голос може знецінливо звучати чужими словами:
«Та нічого особливого я не зробив/ла»;
«То просто так зорі склалися, тому і вийшло»;
«Будь-хто на моєму місці впорався б»;
«Фу, якась я недолуга. Могла б і краще»;
«Та я не жаліюся, є люди, яким значно гірше».

Звісно, усі помиляються. І робота виходить не завжди найкращим чином.
Але замість нищівних думок можна бути до себе лагіднішим/ою:
💭 «Тут я помилився/лася» (замість «я ні на що не здатний/а»);
💭 «Наступного разу спробую зробити краще» (замість «цього разу все було жахливо»);
💭

«Інша людина може знати більше за мене» (замість «отже, я гірший/а» чи «та я невдаха»).
Так ми визнаємо свою недосконалість, але не знищуємо себе.

*** У наступному дописі завтра поділимося, як зменшити власне знецінення та реагувати на нього.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі