Друзі, днями була подія, про яку я хочу вам розказати.

Маленька така собі подія, масштабно нічого не міняє, але у ній багато небайдужості, сміливості і добра. Посеред всього цього безумства, це вражає. А ще там багато краси, звісно, бо історія про дівчат)

Пам'ятаєте, ми з отцями робили зустрічі, які назвали Перихорезами? Де ми прагнули щиро і всерйоз міркувати про сьогодення, про наше служіння і покликання, - я ділився тут з вами. Так от, - Перихорези живуть і квітнуть!

Це дуже радісно, бо все це зійшло з маленької насінини взаємної небайдужості деяких священиків. Спочатку просто разом попити кави і поспілкуватися "ні-про-що". Потім зустрічі онлайн, щоб продовжити ту маленьку, всім нам потрібну, добру спільність. Відтак бажання зустрітись разом в живу, зокрема і навколо Євхаристійної Чаші... І ми явно попали у щось правдиве і живе, бо справа відгукнулася багатьом. Тепер з’явились ще Малі Перихорези, які проводить о. Олександр Сорокін.

А днями ось пройшли перші Перихорези для дружин священиків.

Матінки попросили нас із о. Серафимом Панкратовим поділитись досвідом і допомогти їм організувати такий захід. Ми ж з радістю. Темою вони собі обрали питання жіночого служіння в Церкві, історію і сьогодення цього служіння.

Я не стану переказувати всього, тут просто немає місця, хоча там багато цікавого. Я скажу про своє відчуття загалом, а воно ніяк не минає вже кілька днів поспіль.

Мене сильно вразили люди, які посеред всього, що відбувається, попри те, що кожен має немало своїх буденних клопотів, сім'ї, дітей, роботи, що це не їх прямий обов’язок... Вони готові тратити свої гроші і час, їхати кудись там під обстрілами, щоб поговорити про своє служіння! Щоб з іншими матінками подумати, що це служіння означає і яке його місце в сьогоденні.

Погодьтеся, це вартує уваги. Це важливо. Вони б могли варити вдома спокійно борщ, як часто це й роблять, але вони відриваються на кілька днів, бо їм не байдуже не тільки їх сім'ї, але і їх храми, їх парафії, Церква. І ці люди посеред нас) Вони з нами. Вони для нас, повірьте. І це мене особливо надихає, бо люди завжди багато значать, хоч це і не завжди очевидно. Особливо небайдужі люди.

Світ не без хороших людей, а Церква - не без хорошиих матінок)

Такі от речі і такі люди дають можливість вірити в добро, вірити в людей, жити. Ось цим власне і хотів поділитись.

Живи і будь 🤍

#перихорези