Доброго добрим людям і зі святом вас!

Сьогодні маємо неймовірну історію про віру і сподівання від нашої підписниці.

Коли, буває, вже немає на що розраховувати, залишається тільки надіятись. Але то немало. Лише надія може продовжувати горіти там, де все інше згасає.

Дякуємо шановній Ганні С. за це свідчення.

***

Вітаю!

Історія , яку я хочу розповісти, є підтвердженням того, що Бог нас чує і творить чудеса заради нас.

Коли я була вагітна першою дитиною - бажана, жадана вагітність - мені сказали, що дитина народиться з жахливими і невиліковними вадами розвитку. Хромосомна патологія.
Ми робили аналізи я не знаю в скількох клініках, і всі лікарі казали те саме. І наполягали на аборті.

Як я ридала і як посивів за один місяць чоловік, страшно згадувати.

Він почав збирати документи для еміграції в Ізраїль, бо там найкраща в світі медицина.
А його баба мені сказала: молись, дитино. Материнська молитва найсильніша.

Я досі згадую той свій стан - здається, так, як тоді, я не молилася більше ніколи в житті: коли є лише я, Він і моя гаряча молитва!
Я інколи дуже хочу повернутися в той стан, але, напевно, з моєю слабкою вірою, це можливо лише в ситуації абсолютного відчаю, коли всі людські можливості для допомоги вже вичерпані і є лише одна-єдина надія - на Його милосердя.

В цьому стані майже безперервної молитви - наскільки вистачало моєї слабкої волі - я провела всю вагітність.
Лікарі тиснули.
Я трималася і молилася за свою дитину.
Всюди. Кожну свідому мить. Своїми словами.  Я не їздила до монастирів чи святинь. Я просто йшла по справах - і молилася. Мила підлогу - і молилася.
Я навіть не знаю, чи була тоді в мені віра, хоч на гірчичне зерно. Мені просто здавалося, що молитва - це єдиний стан, де я хоча б можу дихати, а не задихатися від болю.

Дитина народилася здоровою.
Назвали Богданом.

Не знаю, чи ця історія варта публікації.
Але дуже хочеться сказати тим, хто у відчаї: моліться, бо Він чує, і по нашій скромній молитві творить для нас великі дива!

***

Не бійся, тільки віруй 🤍

#живілюдиживіісторії