Сьогодні була зустріч із одним грецьким єпископом і ще з грецьким духівником (це священник, який має право сповідувати людей; так, у Грецькій Церкві не кожен священник може це робити, лише досвідчений).В усіх отців дуже приємне враження від спілкування з ними. Відчуття глибокої розсудливості, адекватності і здорового глузду, доброти і турботи про людину в першу чергу.Ось кілька тез із їх слів:- Спочатку культура - потім духовність. Якщо людина в побуті нестримна, то не треба її тягнути до духовності;- Залякування - найгірший спосіб духівництва;- Відчуття провини інколи важливе і потрібне, а іноді воно погане, бо паралізує навіть хороші почуття. Провина - гарний слуга, але поганий господар.- Щоб почати духовне керівництво - ми повинні перестати Бога боятися. Інакше не зможемо допомогти людині (мова про те, що треба прийняти дар Божої любові і довіри, що дає сміливість, а не сковує).- Спосіб духівництва не може бути ліберальним чи консервативним - має бути твій живий досвід, який ти сам пройшов і яким ділишся.- Духівник - це вчитель. Немає сенсу ходити до вчителя, якщо немає духу учнівства.- Сповідь не для Причастя, а щоб повернутися у Церкву, від якої відпав.- Мені не важливо яким чином буде молитися людина, мені важливий сам факт, що вона молиться.- Молоді люди сьогодні більш чесні на сповіді, аніж старші.- "Дайте мені ваші руки і я дам вам своє серце" (цитата одного духівника)Спокійної вам і тихої 🙏#реколекції